25.02.1911 р. До Ватрослава Ягича

Hochverehrter Herr Hofrat!

Ich erlaube mir Ihnen einen kleinen Beitrag für das Archiv für slavische Philologie zu schicken mit vollem Bewußtsein der Verlegenheit, in welche mich der Umstand gesetzt hat, daß ich ein aus einem gedruckten Buche abgeschriebenes Schriftstück nach drei Jahren in diesem Buche nicht mehr finden konnte. Sollte ich mich vielleicht in dem Buche selbst geirrt haben? Ist Ihnen vielleicht ein anderes von Sresnevskijs herausgegebenes Werk bekannt, welches das hier mitgeteilte Прогласие enthält, so bitte ich Sie um der Wichtigkeit der Sache selbst willen, das von mir Gesagte zu berichtigen und den Text selbst dem gedruckten mehr konform herzustellen. Die kleine Schrift hat in meinem Leben seit drei Jahren eine so wichtige Rolle gespielt, daß es mir dringend erschien, sie so wie ich sie besaß zu veröffentlichen.

Ich hörte, daß Herr Hilarion Sviencickij für das Archiv eine deutsche Umarbeitung seiner in dem «Записки» der Sevcenko-Gesellschaft erschienenen Arbeit über die Maria-Verkündigung geliefert hat, und daß sie dasselbe angenommen hat. Ich erlaube mir, Ihre Aufmerksamkeit darauf zu richten, daß Herr Sviencickij in der Publikation des kirchen-slavischen Textes sich eine wissenschaftlich unverzeihliche Nachlässigkeit und Willkür zuschulden kommen ließ, indem er aus einem im einheitlichen Stil komponierten Werke nur einen Teil publizierte, den anderen aber, welcher es ermöglicht hätte, den Verfasser des Werkes fast mit Sicherheit festzustellen und so in der kirchenslavischen Sprache das Werk eines der angesehensten griechischen Kirchenväter zu entdecken, welches in der griechischen Sprache nur zum Teil erhalten wurde. Was Herr Sviencickij in der ruthenisch geschriebenen Abhandlung über diesen Text und seine verschiedenen Redaktionen und seine vermeintlichen Verzweigungen geschrieben hatte, ist lauter wirres Zeug, welches keinen wissenschaftlichen Wert hat. Der kirchenslavische Text aus drei Lemberger Handschriften kollationiert wird mit meinen Bemerkungen in dem nächsten Bande der «Пам’ятки» erscheinen.

Ich verbleibe hochachtungsvoll

Ihr ergebener D-r Ivan Franko.

Високоповажний пане раднику!

Беру на себе сміливість послати Вам короткий причинок для «Архіву слов’янської філології», повністю усвідомлюючи те незручне становище, в якому я опинився: три роки тому я переписав з однієї друкованої праці один твір і тепер не можу його знайти у цій книжці. А втім, може, я помилився і це зовсім інша книжка? Можливо, Вам відомий інший твір, виданий Срезневським, який би містив наведене тут «Прогласіє», то я просив би Вас заради самої справи внести правки у сказане мною, а самий текст відновити відповідно до надрукованого. Цей маленький твір ось уже три роки відіграє у моєму житті таку важливу роль, що я вважаю за необхідне якнайшвидше опублікувати його в тому вигляді, в якому я його маю.

Я чув, що пан Іларіон Свєнціцький подав до «Архіву» німецьку обробку своєї статті про благовіщення Марії, котра вийшла в «Записках Товариства ім. Шевченка», і що ця обробка містить ті самі недоліки, що й українська публікація. Дозволю собі звернути Вашу увагу на те, що пан Свєнціцький, публікуючи церковнослов’янський текст, припустився непрощенного недбальства та свавілля, надрукувавши лише одну частину твору, скомпонованого в єдиному стилі, тоді як друга дозволила б майже з повною вірогідністю встановити автора твору і в такий спосіб відкрити церковнослов’янською мовою твір одного з найвидатніших грецьких отців церкви, який грецькою мовою зберігся лише частково. Все, що пан Свєнціцький пише в надрукованій українською мовою статті про цей текст, його різні редакції та можливе розгалуження, це суцільна плутанина, що не має ніякої наукової вартості. Церковнослов’янський текст, звірений з трьома львівськими рукописами, появиться з моїми увагами в наступному томі «Пам’яток».

Залишаюся з глибокою пошаною

Ваш відданий д-р Іван Франко.

Львів, вул. Понінського, 4

Примітки

Вперше надруковано: «Slavia orientalis», 1959, № 2 – З, с. 84 – 85.

У перекладі українською мовою друкується вперше.

Лист написаний рукою невідомої особи. Оригінал зберігається в університетській бібліотеці м. Загреба (№ 4610 в.). Подається за фотокопією автографа (ІЛ, ф. 3, № 4904).

…короткий причинок для «Архіву слов’янської філології»… – «Konstantinus Alphabetisches Gebet». Німецький і український текст статті створювався майже одночасно. Ще до публікації в «Архіві» І. Франко надрукував працю у двох редакціях: у харківському журналі «Сніп» під назвою «Азбучна молитва св. Константина Солунського» (1912, 4(17) березня, № 10, с. 2 – 5) і в журналі «Житє» під заголовком «Найстарша церковнослов’янська вірша» (1912, № 1, с. 13 – 20).

…наведене тут «Прогласіє». – Йдеться про публікацію І. Срезневського: «Блаженного нашего Константина Философа слово из Печского Евангелия XIV в.» («Известия АН по отд. рус. яз. и слов»:, т. VII, 1858, стовп. 145 – 148. Текст починається словами: «Проглас есть святаго еуаньгелия…»).

У відповіді на цей лист від 10 березня 1911 р. В. Ягич уточнив місце і час публікації 1. Срезневським «Прогласія» і подякував І. Франкові за те, що він звернув увагу на недоліки статті І. Свєнціцького. Крім того, В. Ягич писав:

«За статейку для «Архіву» дякую Вам сердечно. Колись Добровський сказав: «Ми мусимо держатися разом!» Я думаю, що на науковім полі ми повинні все ще чинити на основі тих засад» (ІЛ, ф. 3, № 1635, с. 573 – 574).

…Свєнціцький подав до «Архіву» німецьку обробку своєї статті… – Ця стаття під назвою «Архаггелови віщаніа Марії» і благовіщенська містерія. (Проба історії літературної теми)» була надрукована в ЗНТШ (1907, кн. 2, с. 6 – 38; кн. 3, с. 35 – 76).

Церковнослов’янський текст… появиться… в найближчому томі «Пам’яток». – Друкування «Пам’яток українсько-руської мови і літератури» припинилося у 1911 р., отже, цей текст опублікований не був.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 390 – 392.