«Ой сіяє золотом сонце праведне…»

Іван Франко

Ой сіяє золотом сонце праведне,

Звеселяє й красит всю вселенную, –

А братчик його, світел місячок,

З сестрицями – вечірніми зорями –

Сріблом ткают, мережают

Чорную шату ночі-матері,

Сіют прелесть, запах і чар, і любов

На сонную землю дремучую.

Запах спадає в цвітнії чарочки, –

А чар займаєсь в очех красавиці,

А любов злітає в серце молодецькоє,

А прелесть – на личко рум’яне, дівичоє.

Ясно й пестро сяє вселенная,

Багато строїтся в шати блестячії,

Но ясніше і багатше блестит

Широка палата мармуровая,

Широка палата Горислава князя.

Блеск несказанний, багатство несосвітноє

Щедров рукою ту розсипане.

Но яким блеском, якими багатствами

Горит скарбниця княжая!

Що зір на небі – тільки клейнотів там,

А завбільшки-то в куряче яйце.

Що хвиль у морі – тільки жемчугів там,

А завбільшки-то в лісковий оріх.

А що там срібла, що там золота –

То, бачится, й мати-земля не могла

Тільки скарбів в собі містити!

Гей, хто знає, кілько-то слез тяжких

На тих скарбах, – слез укатованих.

Гей, хто знає, кілько-то моряків

Жизнь втеряло, перли ті ловячи!

Гей, хто знає, кілько-то крові плило,

Заки всі ті клейноти позбирано!

А тепер лежат вони, не ворухнутся,

А тепер блестят вони – не мінятся, –

Вони не скажут того, що бачили,

Вони радуют око захланного, –

Но в серце його з блескотом лиш – холод ллют,

Лиш холод та твердість безчоловічную.

Примітки

Як і названий вище, твір входить до тієї ж одиниці збереження рукописної спадщини Франка (ф. 3, № 258, с. 3). Записано слідом за попереднім на с. 3 згаданого рукопису. На початку вірша «Ой сіяє…» зазначення римською цифрою: «І». Після його закінчення зазначення: «II», проте подальші записи відсутні. Все це може наводити на думку, що на с. 2 – 3 автографа № 258 записано початок якогось не озаглавленого більшого твору (можливо, циклу віршів чи поеми), у якому «Чого ви, братья, засумовалися…» мало бути своєрідним вступом, а «Ой, сіяє золотом сонце праведне…» – розділом першим. Апробовуючн в даному творі виклад, дещо схожий на стилістику думи або билини, автор, можливо, мав за мету в розділах твору показати, як «діди-прадіди» (зазначені у вірші «Чого ви, братья, засумовалися…») вели боротьбу проти зла й насильства, ще починаючи із княжих часів, і цим стали за приклад для сучасних авторові молодих борців.

Датується орієнтовно 1875 р.

Публікується вперше, за вказаним автографом.

Микола Бондар

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 94 – 95.