Die galizische Grundentlastung
Іван Франко
Оповідання бувшого громадського пленіпотента
Сім літ з паном правувались ми
за пасовише й за ліс,
врешті, дав біг, дочекались ми:
возний декрет нам приніс:
Так і так, по царській милості,
щоб із вашим паном вас
розсудить по справедливості,
то комісія сей час
на тото збересь окремая
в місці спору; також там,
як настане днина семая,
стать наказується вам.
З свідками і документами
як не станете на час,
війт з трьома пленіпотентами, –
справа зробиться без вас.
Ми тут втішились. Ну, бачиться,
нас адвокат не вшукав,
все довів до доброго кінця,
хоть п’ять сот сріблом узяв.
Зараз в місто теренькочемо
‘д адвокату просто в дім, –
ну, зарадитися хочемо,
щоб вже виграти зовсім.
А адвокат русин був, го-го,
дуже навіть тим гордивсь…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А тоді старший до нас: «А що,
встанете ви, мудраки?» –
«Встанем, пане, але не дамо
пану лісу й толоки!»
«Ну, побачимо!» – проворкотав
та й пішов. П’ятнадцять день
із цілим постоєм в нас стояв,
знищив нас, немов огень.
Обідрали нас до ниточки,
з’їли все, що мож було…
Плач, тривога… Що робиточки?
Врешті піддалось село.
І додержав свого слова пан,
всіх нас, мов кліщами, стис!..
Кождий перше на його йде лан,
бо на панській ласці звис.
Вчиниться яка робота – ну:
пану перш, відтак собі!
Так-то ми новую панщину
робим в вольності добі.
І за війта він тепер у нас…
йшов би бідний десь-кудись
заробити – він не видасть пас:
«Туй роби, не волочись!»
Туй роби – у нього! А платить
десять центів, та й тото
тра му все горівкою відпить!..
Всім нам на біду зійшло…
От що нам адвокат наробив, –
чесний русин, го-го-го!
заслужений – бог би го побив!
ще від сорок осьмого!..
Примітки
Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 2, 1950, с. 405 – 406.
Зберігся автограф (ф. 3, № 224, с. 432 – 433), що є частиною автографа циклу «Галицькі образки», які поет переписав на початку 1880-х років, готуючи їх до друку.
Четверта строфа автографа, що йшла після рядка «Стать наказується вам…», і додатковий п’ятий рядок викреслені автором. Наводимо їх:
То значить з пленіпотентами
Має статися і війт.
Як не стануть, то з процентами
Пану кошти всі сплатіть,
Толоки ні лісу й крихточки…
Після одинадцятої строфи викреслений ще один рядок, однак прочитати його не можна. Умовно датується 1881 р. на тій підставі, що уривок міститься серед творів, датованих цим роком. Подається за автографом. За змістом поезія досить близька до оповідання «Ліси і пасовиська» (1884).
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 454 – 456.