Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Передмова

Іван Франко

(Із Галицьких образків)

Здавна чесна наша критика

Нарікає – і зовсім

Справедливо, – що політика

Нині в мізок встряла всім,

Що молодики свавільнії

На естетику плюють,

Що писателі суспільнії

Питання раз в раз кують,

Що історію преславную

Руську геть завергли в кут,

Що бувальщину предавную

В думах, драмах не поют,

Що, значить, поета…

Ще немає й досі в нас,

Крім Корнилка Устяновича, –

Але й то лиш богомаз.

Ну, ото ж сей голос критики,

Страх патріотичної –

Та й «червоних шайки» притики,

Скрізь неестетичної, –

Врешті, слово двох знайомих, що

Якби-м що надрукував,

А в них час був і охота, то,

Може б, дехто се й читав –

Все це враз мене спонукало

Сісти й написати щось –

Щось таке, щоб серце пукало,

А з очей цюрком лилось.

Но щоб конче предмет взятий був

З руської історії,

Щоб у пісні шум Дніпра ся чув

І степи просторії,

Щоб князів тут більш було, ніж є

В драмах Устяновича,

І щоб кождий говорив лише

Патріотичні словеса,

Щоб про люд і про життя його

В примітках лиш споминать,

Але коней, війн та зброй зато

Якнайбільше описать.

Але, предмета шукаючи

До поеми, перебрав

Я всі дії, – і не знаю, чи

Очі хто мені заткав,

Чи злий демон, боячись, щоб Русь

Епос мій не прославив,

Мов ману нечувану якусь

В голову мені пустив:

Все крутилось і шуміло лиш,

Мов вітряк, ми в голові, –

Кождий князь здававсь, мов мокра миш

Або наче щур в муці.

Довго-довго мучивсь я, заким

На щасливу-м думку впав:

«Що, – гадаю, – бабратись з одним?

А якби всіх в пісню вклав?»

«Браво! – крикнула душа моя. –

Ти одним ся не в’яжи, –

Зачинай з саміського кінця

І, що знаєш, все скажи!»


Примітки

Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 120 – 121. Зберігся автограф (ф. 3, № 214, с. 101 – 102). В автографі закреслені два рядки другої строфи:

Що писателі суспільними

Питаннями зайнялись.

Замість них написані такі рядки:

Що молодики свавільнії

На естетику плюють.

В автографі є й інші виправлення. Умовно датується 1881 р.

Подається за автографом.

Устиянович Корнило Миколайович (1839 – 1903) – український художник і письменник.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 329 – 331.