«Голосний дзвінок скликає…»
Іван Франко
Голосний дзвінок скликає фабричний робучий люд
На подвір’я. Сам властивець походжає важно тут,
Наче цар у своїм царстві, – всіх підданих своїх кличе, –
Важне щось для них віщує та лице, бач, таємниче.
Привичні до того клику, мов до бубна військо, вни
Від машин, коліс залізних, від тачок, кітлів пішли,
З порошних, жарких, вонючих каземат на світло боже
Потяглись послухать, що там пан їм знов прикаже, може
«Чень же плату не знизить знов, бо вже й так нас прикрутив!..»
«Чень же більших кар не вложить, бо й так ними надавив!..» –
Так робітники потиху між собою гомоніли,
Поки віддалік від пана, – а зблизились – поніміли.
Всі зійшлись, рядами стали перед паном – триста їх,
Всі тривожні вчути слово того, що держить їх всіх,
Їх життя, жінок і діток, їх всю надію в своїй власти,
По він став і взяв поважно ось що їм на розум класти:
«Хлопці, знаєте вже, може, що наш найліпший отець,
Найясніший цар, відвідить край свій вірний накінець;
На маневри подивитись через тиждень він прибуде,
А відтак по краю нашім проїжджати всюди буде.
Тож я випросив для себе ласку царську і для вас,
Що в проїзді повз Дрогобич найясніший пан до нас
Вступить, заклад наш огляне. Бачте, честь для всіх якая.
Чень же гостя ся такого заклад наш не повстидає.
На штириста хоруговок я сукна вже накупив,
Щоб в цісарські барви всюди кождий дах ся прикрасив;
А в кого жінки й доньки є, най зійдуться тут, –
Тут покраєсь і готове до шиття си заберут.
Браму виставимо з воску, що булось на що дивить,
Висипать піском подвір’я й яличками обсадить, –
То буде вже ваше діло: по роботі вечорами
Все те зробите за тиждень. І щоби ніхто між вами
Від роботи не втягався, пам’ятайте. А щоб ви
Тож якось в пристійнім строю перед цісаря прийшли,
Не в такім отсе курманню, то зробити кажу я
Для всіх вас однакий мундир з воскового полотна.
Шапка, і штани, і блуза – десять ринських, – як самі
Видите – незначна сума, а вже треба вітчині
й найяснішому цареві принести тоту офіру,
Щоб му гідно заявити нашу щирість, нашу віру…»
Примітки
Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 3, с. 465 – 467. Тут же вміщене й оповідання «Задля празника», що поклало початок опрацювання Франком цієї теми.
Умовно датується 1881 р. на тій підставі, що уривок вміщений серед віршів і перекладів, датованих цим роком. Подається за автографом (ф. 3, № 211, с. 80). Зберігся ще один уривок вірша на цю ж тему – «Властивець фабрики велів…», який ідейним і художнім рівнем поступається першому. Наводимо його повністю за тим же автографом (ф. 3, № 211, с. 80).
Властивець фабрики велів
Скликати всіх робітників.
Задзвякав дзвін, – на клик його
Їх триста як один прийшло
З майстерень темних, порошних, –
А «пан» ось що сказав до них:
«Ви знаєте, в недовгий час
Опікун і отець всіх нас,
Цар найясніший, загостить
І край наш буде об’їздить.
Тож я, що-м все робив, що міг,
Для закладу й для вас усіх,
Тепер сю ласку виєднав,
Що, як буде цар проїжджав
Попри Дрогобич, зволить сам
В сей заклад загостить ід нам.
Вважайте, що за честь для нас.
Тож треба всім нам, поки час,
Приладитись, щоб гідно стать
Перед цісарський маєстат.
Сукна постав уже готов
На штири сотні хоругов,
Щоби з дахів, улиць, воріт
Цареві повівав привіт.
Кравець сей час сюди прийде.
Сукно на кусники потне,
А ваші вже жінки, доньки
Пошиють ті хоруговки.
Ну, звісно, ніщо й говорить,
Щоб за шиття ще їм платить, –
Се ж не для мене –для царя,
То й вам щось посвятити тра.
А браму, де ме цар входить,
З самого воску тра зробить,
Щоб гість високий ся дивив
І працю нашу похвалив.
Подвір’я висипте піском
І замаїть яличником, –
Но щоби ви ся ділом тим
Не відривали від машин.
То звільна си, заздалегідь.
Щовечір по дзвінку робіть.
А щоб і вам самим також
Пред очі царські стати мож
Пристійно якось, не в таких
Подертих шматах роп’яних,
То поробить казав вам я
Із воскового полотна
Однакові убори всім
Недорогі, по ринських сім, –
То вам будуть на десять рат
Щотижня з плати відтягать…
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 456 – 457.