4. Де єсть руська вітчина?

Іван Франко

«Де єсть руська вітчина?

Де пшениці, ячмена

І де жита єсть досить,

Куди голод не гостить?»

Ой, ні-ні! Ой, ні-ні!

Зовсім в іншій стороні.

«Там, де воля, власний суд,

Де науки все цвітуть,

Де в достатку кождий стан,

Кождий в своїй хаті пан?»

Ой, ні-ні! Ой, ні-ні!

Зовсім в іншій стороні.

«Де ж та руська вітчина?»

«Де всі п’яні без вина,

Де голоден оре хлоп,

Де всі смирно хилять лоб».

Ой на-на! Ой на-на!

Там-то руська вітчина.

«Де плює на правду лож,

Де пророком стати мож

Без знання і без ума,

Хоч ще й видержки нема.

Ой на-на! Ой на-на!

Там-то руська вітчина.

«Де незгода з давніх пор,

Б’ються лиш за «ь» та «ѣ»

Де безладний блудить мир,

А хто сліп, той проводир.

Ой на-на! Ой на-на!

Там-то руська вітчина».

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Нове зеркало», 1884 р., № 20, 27 жовтня, с. 3, за підписом Мирон ***.

Цей твір є пародією на вірш І. Гушалевича «»

Гушалевич Іван Миколайович (1823 – 1903) – письменник-москвофіл.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 276 – 277.