«Вни плакали фальшивими сльозами…»

Іван Франко

Вни плакали фальшивими сльозами

Над моєю недолею, жаліли

Мене, махали надо мнов руками,

Но помочи мені не думали й не хтіли.

«Жаль бідака! З дороги марно збився

І згинув, ми то наперед сказали,

Що згине! Дурень, за пусту вчепився

Роботу, й ось де го фантазії загнали!»

А, другі, ще милосердніші, сумно

Покивуючи головами, кажуть:

«Підмовили злі люди, вгнали в трумну

Та й кинули. Ну, вже як ті обв’яжуть

Кого в свої прокляті пута, тому

Не випутатись! Жаль отсього, щирий

Був чоловік, лиш то зблудив, що злому

Товариству так насліпо увірив».

Пожалували всі мене, а далі

Пішли – хто на обід, хто в карти грати,

А хто судить запертих в криміналі, –

А я лишивсь під тином умирати.

31/V

Примітки

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 343.