Хлібороб

Іван Франко

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що плугом святу землю оре?

Святую землю в банку заставляє,

В довги впадає, як в бездонне море,

І поти б’ється, аж остатня рація

На нього спаде – грунту ліцитація –

І поки в найми не пошкандибає, –

Гей, хто на світі кращу долю має?

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що вірно цісареві служить,

В касарні нишком рід свій споминає,

Зітхає нишком, і клене, і тужить,

Махає «гвером», в «гліді» машерує,

На варті мерзне, в «шпангах» креперує,

В «ібунках» пріє, «комісняк» снідає, –

Гей, хто на світі кращу долю має?

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, хто щирим патріотом зветься,

Податки точно рік за рік складає,

Шанує власть, перед жандармом гнеться,

Цілуєсь з возним і, хоч дуже бідний,

Як треба дати, дасть і гріш послідній,

А нащо, за що дав – і не питає, –

Гей, хто на світі кращу долю має?

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що все лиш ту науку чує,

Що тільки бідних господь бог карає,

Що ласка божа тільки багачу є,

Що чорт усюди чоловіка кусить,

А бідний все в покусі впасти мусить,

Що хлоп лінюх, п’яниця і свиня є, –

Гей, хто на світі кращу долю має?

1880

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 110. Назва твору, два початкові рядки його, а далі кожен перший і останній рядки строф – з однойменного вірша Миколи Устияновича.

Зберігся автограф першої редакції поезії під назвою «Гей, хто на світі кращу долю має?» (№ 548, с. 4). Крім цікавих відмінностей стилістичного характеру, тут наявна ще одна, п’ята строфа. В кінці сторінки із записом поезій «Гей, хто на світі кращу долю має?» і «Ужас на Русі» І. Франко зробив дописку, адресовану, очевидно, комусь із редакторів: «Вольно опустити ті строфи, котрі видадуться невідповідними або загострими».

Текст першої редакції вірша опублікований М. Возняком («Культура», 1925, № 10-12, с. 5–6).

Устиянович Микола Леонтійович (1811–1885) – український письменник. Після революції 1848 р. відійшов від прогресивних позицій.

«Культура» – щомісячний громадсько-політичний журнал, що виходив у Львові з листопада 1924 до червня 1927 як неофіційний орган КПЗУ. У 1927 потрапив до рук націонал-ухильницької групи в КПЗУ. У вересні 1934 р. видання журналу припинилось.

Шпанга – кайдани, якими сковували в австрійському війську ногу з рукою, караючи жовніра.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 102 – 103.