«Гей, хто на світі кращу долю має?»

Іван Франко

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що плугом святу землю оре,

Святую землю в банку заставляє,

В довги впадає, як в бездонне море,

І поти б’ється, аж послідня рація

На нього спаде – грунту ліцитація,

І поки в найми не пошкандибає, –

Гей, хто на світі кращу долю має?

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що вірно цісареві служить,

В касарні тишком рід свій споминає.

Зітхає тишком, і клене, і тужить,

Махає «гвером», в «гліді» машерує,

На варті мерзне, в дні і в ночі чує

Глас псьої шкіри, комісняк снідає, –

Гей, хто на світі кращу долю має?

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що добрим вітчини є сином,

Податки точно рік по рік складає,

Послушний власті і ніяким чином

Їй не противен, не пита, що бідний,

А треба дати – дасть і гріш послідній,

А нащо, за що дав – і не питає, –

Гей, хто на світі кращу долю має?

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що в церкві всю науку чує,

Що тільки бідних господь бог карає,

Що ласка божа тільки багачу є,

Що чорт усюди чоловіка кусить,

А бідний все в покусі впасти мусить,

Що хлоп пияк, нероба і свиня є, –

Гей, хто на світі кращу долю має?

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що в школу станувши від малу,

Про батька, матір, брата забуває,

На чужій мові вчиться річ нездалу,

Скінчивши ж школи за той гріш народний,

Стає раб царський або раб господній

І лиш про себе, про зиск власний дбає, –

Гей, хто на світі кращу долю має?

Примітки

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 347 – 348.