Дві дороги

Іван Франко

Сонет

Ввік до заслуги дві ведуть дороги,

І дві корони жизнь нам може дати:

Одна – трудиться і калічить ноги,

А друга – з вірою й молитвою страждати.

Щаслив муж і народ, якого воля

Судьби веде з одної та на другу,

Із поля праці до терпіння поля,

Щоб мовчки йшов через огні й наругу.

Аби ступав, мов ніччю путник в полі,

З сльозою в оці та з надією в душі,

Що ще діждеться ранку, світла й волі.

І нас, брати, отак веде рука судьби;

Йдучи з молитвою наперекір недолі,

Ідім до світла, щастя та любви.

Вперше надруковано в журн. «Друг», 1875, № 5, с. 120, за підписом Джеджалик.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 286.