Біля 16.03.1877 р. До М. П. Драгоманова

Дорогий добродію!

Лист Ваш я отримав, посилки всі також дійшли. Діла в нас стоять ось як: у П[авли]ка я був. Він ще нужденніше виглядає, як уперед. Каже, що кров’ю плює. Обіду, котрий му там давали, не міг їсти, і я винаймив му обід у своєї пані. Його діло небавом рішиться. Вчора учув, що 16 (латинського]) с[ього] м[ісяця] буде розправа судова. Винуватять го о те, що буцімто належав до якогось тайного товариства або з таким же переписувавсь (чи, може, і тут хотів подібне зав’язати? Се все у тім параграфі стоїть). Кара в Strafgesetz’i назначена 1 – 3 місяці арешту. Та не те лихо, а то, що наші професори універс[итету], не дожидаючись засуду, вичеркнули го з університету. В такий спосіб неборак стратив один курс і, крім того, стипендіум, о котре іно що подався і котре му були призначили.

Щодо «Друга», то діло ось яке. Виділ кружка два рази рішав, щоби го не видавати, але ми таки вспіли переперти своє, і відтепер буде виходити раз на місяць об’ємом 3 листи. Адміністрація торішня була дуже лиха – Левицький грішми шафував, довгу наробив звиш 300 зол[отих], а сього року, діставши місце при «Правді» і побачивши, що ми помістили «Опізнаймося», – гей же трубити, що «Друга» конечне треба погребати і таке друге. З печатнею ми тепер так умовилися, що платимо по 13 зол. від листа за друк (gar[a]mond), а папір наш.

Кредиту маємо 6 листів. 3 і 4 н[оме]р вийде коло 20 лат[инського] с[ього] м[ісяця] і містити буде: «Труба», новела Педра д’Альаркона (заміщена тільки задля укоськання роздражнених голов), «Борислав» («Навернений грішник»), «Що діяти?», «Помилка хорватського проф[есора], не попр[авлена] руськ[ими]», «Чужі попереджають нас», «Від редакції», «Житецький а українське питання», резюме статті Пипіна, а в літературній хроніці – про «Пчелу», про Гольдштейна і пр. Ваші замітки «Логіка в наших газетах» є у нас і мали бути ще торік поміщені, так Лев[иць]кий перепинив, щоби, боже борони, не зачепити «Правду». А в сьому числі, думаю, не наручно її містити, – чень, прийде спосібна хвиля опісля. «Правда» містить тепер більше гарячкову і нервичну, як розумно обдуману статтю «Слівце до опізнання». Чи будете відповідати?

Будьте ласкаві й до дальших номерів «Друга» надсилати бодай коротенькі замітки! Воно все якось веселіше печатається і з більшим інтересом читається номер, як там і Вашого дещо. А крику наших католиків ми перестаєм боятися. Ось і мій «Борислав» наробив клопоту нашій архідієцезіальній газеті «Р[уському] Сіонові». Перший н[оме]р «Друга» висилав «Сіон» на оказ, за те обрушилися деякі попи і давай вередитися, що «Сіон» деморалізацію ширить межи женщинами, висилаючи такі речі. Ось, чую, св. Юр улякся – сам митрополит Сембратович велів собі принести «Друга» і – нечуване діло – прочитав тоту мирськую сатанинськую газету, щоби побачити, що се за звір. Ну, і високий синедріон рішив, що нічо там нема такого нечоловічеського, бо автор не пише се, щоби заохотити до подібного життя, а тільки щоби відстрашити. Но помимо того – додали отці – воно не пригоджується до «плавного» читання красавицям.

З Петербурга получаемо ось які газети: «С.-Петербургск[ие] ведо[мости]», «Биржевые вед[омости]», «Новое время», «Ниву», «Пчелу» і «Вестник Европы». З редакції «Отеч[ественных] записок» получили ми 5 т[омів] Щедріна, а журналу ще й досі нема. До слідуючого н[оме]ра «Друга», думаю, не зле буде покористуватися Е. Зольовим «Пар[изьким] письмом» «Типы духовенства во Франции», особливо першим уступом. Резюме з «Нови», не знаю, чи зробить, що треба, в газеті, даване по кусничку. Думаю, що більше зробить Еркмана-Шатріана «Виховання феодала» (переклад уже готовий), Щедріна («Деревенская тишь»), виїмки з Флоберової «La tentation de saint Antoine» (сими днями я получив сесю поему і прочитав за один вечір. Описання Александрії і різні аріан, Навуходоносорової учти і розмова Ант[онія] з чортом при кінці – се кусники якраз пригодні), бо й так цілої поеми у нас дати не спосіб. З Дрепера ладиться резюме, але не швидко буде готове. Я тепер почав ряд відчитів у кружку витягом із Беджготової статті «Über den Ursprung der Nationen», у «Друзі», думаю, се не пригодиться.

Вашими грішми ось як я зарядив: за «Правду» 6 зол., за «Слово» – 9 (півроку), за «Р[уську] раду» 4, за «Науку» (не знати, чи буде виходити) 1 зол. (квартал). «Наука» виходить уже у Львові. «Руську хату» получаете даром. «Світогляд» і Костом[аров] 1 зол. П[авли]кові за обід 5 зол., за снідання 1 fl. 50, служниці, що носить, 1 fl. 50 – прочі книжки 1 зол., «Друг» – 4; значить, усе досі видане виносить 34 зол. У мене відтак ще лишилося 15 зол. до дальшого розпорядження.

На Угри й на Буковину адресів ніяких ми від П[авли]ка не маємо – затим, як вийде, то діло залагодиться.

Щодо арештованих ту[т] українців, то довго не було ніяких звісток. Далі заговорили, що двох (не знати, котрих) вислано в Росію. Доперва вчора я дізнався, що вони тут є і ураз із П[авли]ком стануть під суд. Із нас ніхто до них не навідується. До П[авли]ка ходив тільки я та ще один його товариш, та й то заким мене пустили до канцелярії п[ана] судді, то-м ходив 4 дні і ніколи не міг го застати. Не знаю, чи до розправи будуть і мене покликати. Щодо видавництва повістей не маю досі ніяких звісток.

З Віднем я вступив у переписку, а іменно з С[ельсь]ким із «Січі». Написав, щоби прислав «По вопросу о м[ало]-русской литер[туре]».

Доходжу до книжок.

Коли хочете деякі присилати сюди в коміс, то віднесіться там у себе до якого книгаря, а той хай напише сюди до Buchhandlung Richter, Marien-Platz, і хай з ним переговорить. Присилати до мене або де оно ось чому не приходить – понесем ми котрий до книгарні давати в розпродаж, то або просто не прийме, підозріваючи, що, може, се заказане, або ще й у поліцію занесе. Чорт їх там знає! Короводу на всякий раз буде не мало. А так уже саме те, що то з книгарем справа, буде му більшою порукою та й в разі чого не кине світла ні на кого.

А з метеликами натепер здержтеся, бодай до по-свят, хай трохи перемелеться. Не тому я се кажу, щоби-м боявся більш, як того треба, а тому, що від надмірного поспіху користі буде мало, а пізніше і більше і безпечніше мож буде зробити. За мною і ще за декотрими слідять пильно, і тому-то до 16, коли мож, не пишіть до мене нічого, а відтак я подам Вам адресу, де буду на святах. Але якби що конечно понадобилось, то адресуйте до мене: Jaroslau Roszkievicz, Benediktiner-Platz, № 1. Се буде безпечніше.

«Турки внутр[енние] и вн[ешние]» я дав у розпродаж саме до того Ріхтера, рахунок пришлю в червні або маї. Якби знов метелики конечно понадобились, то будьте ласкаві вислати їх у Відень, а відтам, як будуть їхати люди на свята, можуть привезти й сюди. І се би, бачу, була найліпша дорога. Книжки Вам вишлю, скоро вийде «Руська хата». Щодо пренумерантів, то я постарався, і перед святами, думаю, мож буде їх роздобути, хоч на всякий спосіб се сполучене з трудностями. «Науки», думаю, маєте на окладці торішнього річника.

Щодо філій, то «Просвіти» філії ось де: Бортники, Тернопіль, Станіслав, Тов[ариства] Качковського головніші: Самбір, Дрогобич, Стрий, Станіслав, Коломия, Снятии, Скалат, Рава-Руська, Золочів і др. Товариства ремісничі: Поморяни, тов[ариства], зв[ані] «Поміч»: Підгайці, Надія.

Ле[виць]кий лютий, старається всюди ширити вість, що нас три підплачені, робимо на шкоду народовців.

На тім і кінчу нинішнє письмо і остаю Ваш.

І. Фр.

Р. S. Щодо книжок, котрі я дав на Україну, то ось вони: 10 прим. «Капітал і труд», 10 прим. «Письма посм[ертні] Герц[ена]», 2 прим. «Алекс[андр] Герцен», 1 прим. «Кто виноват?», 1 прим. «Что делать?», 3 прим. осталось у нас «Кап[итал] и тр[уд]», 2 прим. «Былое и думы», «Что делать?» 1 прим., «Про сущность конституції» Лассаля 12, «Гласный ответ» 18 прим., Рилеєва поезії 1 прим. Книжки, забрані у Д[орошен]ка, є в суді, і їх, певно, віддадуть йому, скоро буде по всьому.

Прощайте.

Ів. Фр.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 9 – 11.

Датується на підставі змісту (в тексті зазначається, що 16 березня відбудеться суд). Про дату цього листа (близько 16/III) говорить і М. Павлик у примітці до свого листа до М. Драгоманова [див.: Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 2, с. 244].

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1309.

«Помилка хорватського професора, не виправлена руськими» – стаття М. Драгоманова, надрукована в «Друзі», 1877, № 3-4; у ній ідеться про статтю В. Ягича «Дунав – Дунай в слов’янській поезії народній», витяги з якої з’явилися в журналі «Правда», 1877, № 1-2, без належних виправлень.

…про Гольдштейна… – Такого матеріалу в журналі «Друг» за першу половину 1877 р. не було надруковано.

Гольдштейн Едуард Юлійович (1851 – 1887) – відомий піаніст, композитор, диригент і музичний рецензент.

Ваші замітки «Логіка в наших газетах»… – Такий допис у «Друзі» не друкувався.

«Руський Сіон» (1871 – 1888) – клерикальний журнал, орган львівської митрополії. Виходив у Львові.

Св. Юр – собор св. Юра у Львові, при якому була консисторія – церковна управа на чолі з митрополитом. У І. Франка вживається як загальна назва для тих, хто підтримував політику тодішніх галицьких митрополитів.

Сембратович Сильвестр (1836 – 1898) – видавець «Руського Сіону», з 1885 р. греко-католицький митрополит, з 1895 р. – кардинал, резидент Ватікану в Галичині.

«Санкт-Петербургские ведомости» – російська газета, продовження газети «Ведомости». Виходила у Петербурзі з 1728 р. при Академії наук двічі на тиждень, а з 1800 р. – щоденно (до 1917 р.). В 1863 – 1874 рр. це був один із найліберальніших органів друку; тут друкувалися літератори і вчені демократичного спрямування.

«Биржевые ведомости» – щоденна політична, економічна і літературна газета. Виходила у Петербурзі 1861 – 1879 рр.

«Нива» – російський ілюстрований щотижневий журнал. Виходив 1870 – 1918 рр. у Петербурзі.

«Вестник Европы» – російський щомісячний науковий, суспільно-політичний та літературний журнал. Виходив у Петербурзі в 1866 – 1918 рр.

«Отечественные записки» – російський літературно-політичний журнал. Виходив 1818 – 1884 рр. у Петербурзі.

Резюме з «Нови»… – Маються на увазі нотатки І. Франка про роман І. Тургенева «Новь» («Друг», 1877, № 3-4, с. 55).

…Щедріна («Деревенская тишь»)… – Твір М. Є. Салтикова-Щедріна «Деревенская глушь» друковано в перекладі I. Франка під назвою «Супокійне життя. Сільська ідилія Н. Щедріна (Салтикова)» в «Друзі», 1877, № 6, с. 58 – 66.

Аріани – прихильники аріанства, течії в християнстві (від александрійського священика Арія, який вперше сформулював основні положення цього вчення в 318 р.), що виникла в період утвердження основних догматів християнства (аріани не визнавали догмат про трійцю та піддавали критиці інші положення ортодоксального християнства). Засуджувалася як єресь.

…Навуходоносорової учти… – Мається на увазі бенкет Валтасара, сина вавілонського царя Навуходоносора (604 – 562 чи 561 р. до н. е.), який завоював багато земель, зруйнував Іерусалим (тому ім’я його стало символом жорстокості). За біблійною легендою, під час цього бенкету на стіні з’явилися вогненні слова «mane, thekel, fares» (халд.: вичислено, зважено, розділено), що віщували загибель Валтасара і розподіл його царства перським царем Кіром (539 р. до н. е.).

Дрепер Джон Уїльям (1811 – 1882) – американський вчений, філософ-позитивіст, автор праць з фізіології, хімії, фізики та історії філософії.

…із Беджготової статті… – Мається на увазі робота англійського соціолога-економіста і публіциста, редактора журналу «The Economist» Вальтера Беджгота (1826 – 1877) «Über den Ursprung der Nationen».

«Руська рада» – газета, орган москвофільського товариства «Руська рада» в Коломиї (1871 – 1893).

«Наука» – журнал москвофілів, виходив у Коломиї і Львові 1871 – 1886 р., у Відні 1886 – 1901, у Чернівцях в 1902 р.

«Руська хата» – буковинський альманах на рік 1877-й, видав у Чернівцях Данило Млака (псевдонім українського письменника і композитора Сидора Івановича Воробкевича, 1836 – 1903).

«Світогляд» – брошура І. Нечуя-Левицького «Світогляд українського народу», вийшла 1876 р. у Львові (вперше надрукована в журналі «Правда», 1868, № 35 – 37).

Щодо арештованих тут українців… – Йдеться про С. Ястремського і О. Черепахіна.

Щодо книжок, котрі я дав на Україну… – Йдеться про книги, приготовлені І. Франком для Києва і конфісковані під час арешту М. Павлика, С. Ястремського та О. Черепахіна в січні 1877 р.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 63 – 67.