07 – 10.1877 р. До І. М. Белея

Коханий!

Вчора получив я грипсанку від П[авлик]а. Його сестра є ту[т], її дві неділі держали в Косові у арешті, відтак приїхала сюди. П-к справив її до Федоровичевої, – може, вона їй дасть яку роботу. П-к велів тебе просити, щоби-с, скоро вийдеш на волю, навідався до неї та просив народовців, може б, могли їй достачити роботи.

Др[агоман]ов, як, може, тобі звісно, прислав П-ві повномочіє, щоби міг відібрати гроші за книжки, прислані Ільницьким «Просвіті». Се повномочіє передане Дідові, якби мож його получити, то сестрі П[авли]ка сесі гроші стали б дуже в пригоді, поки найбільша нужда.

Тепер про мою справу. До зложення кавції за мене міг би (і мусить) причинитися мій вітчим, Гринь Гаврилик, ґазда в Нагуєвичах. Грунт (моя вітцівщина) може бути (крайньою ціною дешево) таксований на 400 – 500 зол[отих] (як натепер, може, з будинками до 1000). Що би неставало, міг би доложити Рошк[евич]. Я хочу сам понаписувати листи до них, і то якнайшвидше – та лиш то біда, що насамперед треба, бодай про око, порадитися чи то Крігсайз[ен]а, чи то презеса. Може би, ти міг подати мені адрес д-ра Яцковського.

Я поручив би Рошк. занятися цілою справою, с. є. порозумітися з вітчимом зглядом скількості ґрунтової такси і відтак порозумітися з Яцк[овським] зглядом подання. П-к на Др. не має надії і навіть не хоче його непокоїти, але з тим він дурень. Ту[т] не час до делікатеси, а треба рятуватися як мож. Я вже нині мельдувався до суду, та що ж, не кликали. Біда з тим мельдуванням! П-к у своїм письмі дуже вколов мене одним словом: «А видите, моя сестра приїхала до мене, а ваша мила до вас анідуду». Се дитинство, правда, а я нині весь день, як строєний. Чорт би побрав мою дурну голову! Ex, на волю, на волю! Ти, коханий, пиши, зак[и] ще вийдеш, бо відтак знов пустиня кругом. Якби-с міг прислати ми яку книжку, яку-будь, аби були друковані слова, – то прошу. Най будуть і параграфи, все одно! Дуже мені треба на пару день.

Р. S. Хоть я понаписую листи до Рошке[вича] і Гаврилика, то ти, скоро на волі, таки напиши, бодай до Р., аргументуй, роби ефект! Vale!

Примітки

Вперше надруковано: журн. «Культура», 1925, № 1, с. 67 – 68.

Датується орієнтовно на підставі змісту (листа написано в тюрмі 1877 р. між липнем і жовтнем).

Подається за рукописною копією, зробленою невідомою рукою – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 905. Без дати і без підпису.

Його сестра… – Йдеться про Ганну Іванівну Павлик (1855 – 1928), українську громадсько-політичну діячку революційно-демократичного напряму, активну учасницю жіночого руху в Галичині, сестру М. Павлика, яка кілька разів заарештовувалася за демократичну пропаганду.

…Драгоманов… прислав П-ві повномочіє… – Київський книгар Л. Ільницький надіслав М. Павлику книжки, але вони потрапили «в комісовий продаж» у «Просвіту». М. Драгоманов був незадоволений, що «Просвіта» самовільно розпорядилась його книжками (він хотів заснувати у Львові «Руську бібліотеку наукових і поетичних діл, доступну переважно академічній молодіжі без поділу на кружки і партії») і вимагав вислати рахунки. М. Драгоманов дав М. Павлику «вірчого листа» і просив «Просвіту» передати йому гроші за книжки [див. листи М. Драгоманова до комітету «Просвіти» – Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 2, с. 223 – 225, 231].

Дідові – можливо, Василю Дідощакові, знайомому І. Мандичевського, адвокату.

Крігсайзен – слідчий львівського суду, під час процесу 1878 – 1879 рр. вів слідство над І. Франком, М. Павликом, О. Терлецьким та їхніми товаришами. «Один із найглупіших і найлінивіших урядників Львівського суду», – зазначав І. Франко [«Записки наукового товариства імені Шевченка», 1902, т. 50, кн. 6, с. 39].

Яцковський – львівський адвокат.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 72 – 73.