21.02.1881 р. До М. П. Драгоманова
| Львів |
Дорогий добродію!
Жаль, що Ви досі не прислали нам нічогісінько: ні письма, ні друку. А ми з дня на день і надіємся, та й писати раз за разом не смієм. От тепер уже всі: і «Просвіта», і ред[акція] «Науки» – подіставали «Громади» І книжку, а ми ще й V не маєм, а І й на очі не виділи. Може бути, що ми, яко свої, то й повинні бути послідні, а тільки ж тамті все-таки, здається, менше користатимуть з Ваших видань, ніж ми. А може, Ви й післали вже, та тільки так, як попередню картку кореспонденційну, адресовану: «Вірменська, ч[исло] 9», а се є іменно церков вірменська, так що картку Вашу довго носили по місті, поки зайшла в руки редакції.
Просимо Вас, адресуйте добре, а як що вишлете, то, крім того, звістіть рівночасно карткою, бо буває і так, що посилки під бандероллю, адресовані до редакції, лежать в окремім бюро, – а коли на таке прийде, н[а]пр., редактор «Пролому» Марков, то той забирає все, чи до нього адресоване, чи не до нього. Найліпше ж, як більші посилки під бандероллю рекомендувати, а то при такім злодійстві не встережешся. От Ви мали прислати нам Реклю, – як думаєте, як би ми в «Світі» друкували – чи в цілковім переводі, чи в скороченні – його географію України? У нас по скінченні «Сербського царства» було б на те місце, тим більше, що й «Відчити» перериваються, так як здавна обіцяної дальшої рукописі нам і досі не прислано.
А вже, я думаю, біографія Гоголя Вас не мине. Бо, прошу ж Вас, хто її у нас напише, не кажу вже ліпше, але хоть би наполовину так добре, як Ви? От адіть, Ваша біографія Костомарова вже з самого початку популяризована була з кафедри університетської д. Огоновським. А тут знов у новій «Правді», котра, чень, вийде хоть на жидівське пущення, д. Нечуй відгріває давні Кулішеві закиди в новій едиції: «Україна заснула під Гоголеву ліру», «Гоголь Україні пошкодив», «Гоголь для України нездалий» і т. д. Я думаю, що тут якраз би конечно показати й інший погляд у нас на Гоголя. Здається мені, що те, що новішими роками в Росії друковано про Гоголя, радше тикає його яко чоловіка, менше яко поета, а вже, звісно, найменше яко українця, – так що про се тільки Вам би сказати своє. На всякий спосіб на написання біографії ми лишаєм Вам ще доволі часу, до кінця марта, так як портрет його містити будем аж в 4 н[оме]рі.
Чи про Марка Вовчка від Вас нам нічо сподіватись? Я писав вчора в Монпельє, щоб там розстарали портрет, – ми ввійшли в зв’язок з чехами, так що кожний портрет міститись буде в «Svĕtozori» і у нас. Вони бажали бачити з українців Марка Вовчка, Максимовича, Бодянського, Срезневського, а тих і фотографій у нас нема. З молодших є у нас тільки Лисенко, Нечуй, Антонович, котрих пішлемо за чергою. Де розстаратись нотаток біографічних, самі не знаємо.
Примітки
Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 23 – 24.
Датується на підставі згадки у листі: «я писав вчора у Монпельє».
Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1317.
…по скінченні «Сербського царства»… – тобто статті Софрона Крутя «Сербське царство і турки», яка друкувалась у «Світі» (1881, № 2 – 4).
…д. Нечуй відгріває давні Кулішеві закиди в новій едиції… – Далі І. Франко вільно цитує рядки із статті І. С. Нечуя-Левицького «Сьогочасне літературне прямування» («Правда», 1880, вип. 2, с. 198). Погляди П. Куліша на творчість М. Гоголя були висловлені в його праці «Гоголь как автор повестей из украинской жизни», що друкувалась в журналі «Основа» (1861).
…писав вчора в Монпельє… – див. лист І. Франка до М. Павлика від 20 лютого 1881 р.
«Svĕtozor» – чеський щотижневий журнал, який виходив в 1867 – 1899 рр.
Бодянський Осип Максимович (1808 – 1877) – український поет, російський і український філолог-славіст, дослідник українського фольклору і давньої російської літератури.
Срезневський Ізмаїл Іванович (1812 – 1880) – російський та український вчений-славіст.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 273 – 274.