2 пол. 05.1881 р. До І. М. Белея
| 2 пол. травня 1881 р. Нагуєвичі |
Дорогий мій друже!
Відписуючи тобі в п’ятницю на твій сердечний лист, я й сам не знав, що се за слабість мені приключилася. Зразу гадав, що проста гарячка, і не прив’язував до неї ніякого значення. Але, вертаючи в тоту ж п’ятницю з пакунком піхотою та й ще холодним вітром додому, я при самім повороті почув у тілі дрож. Дрож не була сильна, не теліпала, але все-таки я погадав собі, що це фебра. Аж доперва в неділю рано я переконався, що дрожі нема, але зато гарячка страшенна, а голова, руки й ноги хоть нібито не болять, отяжіли ми, немов центарові заліза.
Показалося, що се не більше не менше, тільки тифус, на котрий тут люди ще й досі хорують. Біда до краю. Від неділі лежу, як колода, хіба що хитаючись та держачись стін, надвір часом вилізу. Що буде з «Світом» і з моїм зарібком, на котрий я так надіявся, бог знає.
Прощай! Цілую тя і всіх знакомих.
Ів.
Примітки
Вперше надруковано: журн. «Культура», 1925, кн. 2, с. 77 (публікація М. Возняка «З життя і діяльності Івана Франка в рр. 1881 – 1883»).
Датується на підставі авторської нотатки у змісті конволюту, до якого підшито цей лист, що він писаний «в часі тифусу», тобто в другій половині травня 1881 р.
Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, Мі 1604, с. 639 – 640.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 284.