Після (не раніше) 9.11.1881 р. До І. М. Белея

Коханий!

«Мертві душі» і посилка Глад[иловича] були у нас у селі через свята, а я й не знав нічого про тумана-писаря. Аж прийшовши в понеділок додому, застав. «Мертвих душ» усього буде так, як я казав, 16 аркушів. Посилаю нині главу VII, – надіюсь, що за два тижні буде зовсім кінець переводу, ще 100 сторін.

Дуже мене затурбувало те, що ти пишеш о «Світі». Значиться, йому приходилось би капут чи що? Фу, погано, коли так. Впрочім, чень, то ще деяк повернеться на ліпше, чи як ти думаєш? Пиши, любчику, декуди на Укр[аїну], абощо!

Праця про Шевченкові жінки-курви розростається, серденько, під руками, так що чорт її знає, чи і як я зможу її скінчити. Ось погляди, який дивовижний план я зладив до неї!

I. Відносини українського народу до женщин і українське жіноче питання (джерела: Боровиковський, «Женская доля в малор[оссийских] песнях», Чубинський, «Труды», т. IV, VII; Драгоманов, «Народн[ые] предания и рассказы», він же: «Нові українські пісні»; здались би Єфименкової: «Юридическое состояние женщин в Малороссии» і дещо друге).

II. Женщина в українській письменній літературі (головно Квітка: «», «», «», «»; Марко Вовчок: «», «», «», «»; дещо з Кониського, Нечуя і Павликова «Тетяна Ребенщукова»).

III. Відносини Шевченка до жінок і його пісні до жінок (використати споминки про Шевч[енка] в «Кобзарі», в «Правді», листи Шевч., деякі думки).

IV. «», V. «», VI. «», VII. , VIII. «».

Як бачиш, захопити б величезне поле, коби матеріал. Ну, але все-таки попробувати не вадить, нехай опісля хто другий та зробить ліпше. Будучи у Львові, чень, ще зможу перечитати деякі потрібні штуки, особливо студії про Шевченка Battaglii, Куліша, Совінського, а може б, ти просив кого, вміючого по-французьки, щоби в унів[ерситетській] бібліот[еці] перечитав і зробив докладне резюме з статті Дюрана, – може б дещо скористав і відтам. Дожидаю завтра твого листа й «Луни».

У місті буду слідуючий раз у понеділок, значить, що буде, то посилай у суботу вечором. Чи не мож би з тим «Фаустом» як-небудь прискорити? А налягай, серденько, щоб помістили в «Ділі» анонс, хоч би й за гроші, а треба ж якось оголосити, а то буде страта! Та й якого чорта їм боятися, я й ума не приберу! Отсе дістав твій довгий лист і дуже тобі дякую за все. Не маю часу тепер обширно писати, тільки щодо фактичного: з Вільдом, ані «Просвітою» у мене рахунків нема, з Ріхтером є, але такий, що мені б йому платити.

Що ти пишеш о «Світі», це таки мене не потішило, сумно, що так мало людей горнеться. З Дрог[обича] ти дістав уже пренумер[ату] (3)? У мене є Галятовського «Ключ разумѣнія», – може б, його мож куди турнути?

За твої зміни в «Фаусті» я не то не гніваюсь, а й вдячний, – і овшім, часом якраз лучається зміна хороша. Щодо уступу «Вершок лисої гори», то, про мене, й опускай, а ті кусники, що я перевів у Львові, треба надрукувати для повноти тексту. З курвою роби як хочеш. Цілую тя!

Твій Ів.

Пісні і все проче дістав.

Примітки

Вперше надруковано: журн. «Культура», 1925, № 2, с. 52 – 53 (публікація М. Возняка «Із життя і діяльності Івана Франка в рр. 1881 – 1883»).

Датується орієнтовно за змістом (згадка про роботу над перекладом «Мертвих душ», «Фауста» тощо).

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 926.

Гладилович Дем’ян (1846 – 1892) – український громадський діяч, голова літературного Товариства імені Шевченка, один із засновників газети «Діло». Вів з І. Франком переговори щодо видання перекладу «Мертвих душ» М. В. Гоголя.

Праця про Шевченкові жінки… – В архіві І. Франка зберігся автограф початку цієї незавершеної праці разом з планом усієї статті (ф. 3, № 214, с. 126 – 127). Надрукована під назвою «Женщина-мати в поемах Шевченка» у Літ. спадщині, с. 351 – 353.

«Женская доля в малороссийских песнях» – розвідка українського фольклориста Олександра Львовича Боровиковського (1844 – 1905), надрукована окремим виданням у Петербурзі 1879 р. Точна назва – «Женская доля по малороссийским песням. Очерк из малороссийской поэзии».

«Юридическое состояние женщин в Малороссии» – дослідження Олександри Яківни Єфименко (1848 – 1918), російського й українського історика та етнографа.

…споминки про Шевченка в «Кобзарі»… – Мова йде про «Кобзар» Т. Шевченка «з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина», Прага, 1876.

Батталія Гвідо (близько 1846 – після 1913) – польський журналіст і критик, автор першого критико-біографічного нарису про Т. Шевченка польською мовою (Taras Szewczenko. Zycie і pisma jego. Lwów, 1865).

…студії про Шевченка… Куліша… - Очевидно, йдеться про статтю П. Куліша «Поет Шевченко в повному розквіті», надруковану в київській газеті «Труд» 2 березня 1881 р.

…студії про Шевченка… Совінського… – Йдеться про видання: Sowiński Leonard, Taras Szewczenko, studium i przekład Hajdamaków. Вільно, 1861.

Совінський Леонард (1831 – 1887) – польський письменник-демократ, один з перших польських дослідників і перекладачів творів Т. Г. Шевченка польською мовою.

…резюме з статті Дюрана… – Йдеться про статтю французького письменника, літературознавця і перекладача Еміля-Александра Дюрана (1838 – 1903) «Le poete national de la Petite Russie Chevchenko», опубліковану в журналі «Revue des deux mondes», 1876, т. 15, с. 919 – 944.

«Revue des deux mondes» – французький двотижневий літературно-політичний журнал, що видається в Парижі з 1829 р.

«Луна» – український літературний альманах, у якому друкувались твори Т. Шевченка, І. Нечуя-Левицького, М. Старицького та ін., виданий у Києві в кінці 1881 р.

Вільд – книгар у Львові.

Галятовський Іоаникій (? – 1688) – український письменник, громадсько-політичний і церковний діяч. Його проповіді зібрані у книзі «Ключ разумѣнія» (Львів, 1669).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 299 – 301.