2. Анімістичні загадки

Іван Франко

Що загадка народна єсть дуже давньою формою означування якогось предмета через висказання певних власностей, по можності суперечних або трудних до погодження, на то маємо свідоцтва в старинних переказах про Едіпа і Сібіллу, а також і в многих наших міфологічних повістях, в котрих доховалось нам кілька дуже давніх загадок. Форма тих загадок надзвичайно проста: суть то поєдинчі питання, в котрих без ніякої двозначності, часом тільки в переноснім смислі висказуєсь певна характеристична прикмета загаданого предмета, як, напр., наші загадки, наведені в дуже давній колядці:

1. Ой що ж ми горить без поломіни?

2. Ой що ж ми цвіте без сина-цвіту?

3. Ой що ж ми росте без корінєнька?

На ті питання загадкові, в котрих ціла трудність полягає або на переноснім значенні глагола (як в 1 і 3), або попросту на незвичайності самого явища (як в 2), слідує відгадка в трьох слідуючих стихах:

1. Золото горить без поломіни,

2. Папороть цвіте без сина-цвіту,

3. Біл-камінь росте без корінєнька.

(З колядки, записаної мною в Нагуевичах).

Подібні прості, наївні загадки становлять, безперечно, найдавнішу їх форму. З часом, коли мисль народна могла розпоряджати більшою многотою виображень і їх комбінацій, і коли подібні загадки стались надто вже легкими до відгадання, постали нові, більше скомпліковані і застановляючі нас не раз своєю дивоглядною формою або дотепом в комбінуванні різнородних виображень.

Особливо значна многота загадок постає по часах великого перелому в історії розвою духу народного, коли то первісний наївний, анімістичний світогляд, пережившися, зістав в значній часті випертий іншими, вищими, більше духовими поглядами. То, що давніше становило зміст живої віри, тепер під впливом нових понять і виображень уступає на дальший план, затирається в пам’яті, стається менше ясним. Уривки, останки давніх виображень і зворотів мови посеред маси нових виглядають чим раз дивніше і загадочніше, як ератичні камінці посеред зовсім іншої формації. Слова набирають нового значення і чинять первісні комбінації чим раз більше незрозумілими і запутаними; з зворотів і формулок, давніше для всіх ясних, бо випливаючих з живучого ще світогляду або становлячих навіть складові часті якогось первісного культу, пізніше творяться загадки, вираження темні, «скрутні», на позір суперечні, переносні, образові. Ум, виростаючий в нових поняттях, з трудністю тільки відгадує їх значення і логічний зв’язок.

Се єсть, по моїй думці, короткими словами розказана генеза одної групи загадок людових, котру я назвав би загадками анімістичними. Висказані тут погляди не дадуться приложити до всіх загадок нашого народу, котрі поставали і постають звільна, в протягу многих століть, під дуже різнородними впливами і серед дуже неоднаких обстанов культурних, принимали в свій склад множество елементів чужих, а вкінці, особливо в новіших часах, не раз творилися навмисно дотепними людьми для забавки, а в такім разі творилися часто зовсім відмінними способами, котрим також надіємось колись ближче придивитися.

Під загадками анімістичними розумію тоту, досить визначну громаду загадок людових, в котрих речі мертві, як, напр., сили і явища природи або знаряди і витвори праці людської, представлені як істоти живі, в виді звірячім або людськім. Коли зважимо, що в головних збірниках матеріалів етнографічних руських і польських міститься (вчисляючи і варіанти) в загальній сумі около 1800 того роду творів і що з-поміж них звиш четверта часть (бо около 500) належить до групи загадок анімістичних, то зрозуміємо, що витолкування генези так значної часті тих пам’ятників народної творчості буде важним причинком до зрозуміння загальної творчості нашого народу, тим більше, що аналіз тої громади загадок дає нам багато цінних вказівок для зрозуміння генези також інших, відмінною дорогою поставших загадок народних.

В сій розвідці хочу подати розбір тільки одної часті загадок з тої громади, котру я назвав загадками анімістичними, – а іменно тої часті, котра представляє нам сили і явища природи, як небо, землю, сонце, місяць, звізди, дощ, вогонь, вітер і т. д. З представлення і розбору тої громадки загадок читателі, надіюсь, будуть могли переконатися, що вищепредставлені розумування о повстанні загадок народних не суть ніякими апріоричними спекуляціями, а тільки простою дедукцією з даного матеріалу і з загальнозвісних в науці фактів.

Примітки

Едіп – головний герой т. зв. фіванського циклу грецьких міфологічних переказів.

Сібілла (Сівілла) – так називали в стародавній Греції «пророчиць», що провіщали волю богів.

Ератичні камінці – уламки скель, валуни, занесені льодовиками.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 26, с. 335 – 337.