[Рец.] К. Радченко. Этюды по богомильству

Іван Франко

К вопросу об отношении апокрифов к богомильству. – Изборник Киевский, стор. 29 – 38.

Донедавна в науці держався погляд, що згаданий у слов’янських індексах книг, правдивих і ложних, «болгарскій попъ Іеремія», який «солгалъ» різні апокрифічні оповідання, був ідентичний з попом Богомилом, болгарським єретиком, і що, значить, ті «брехні» Єремії були зложені для пропаганди богомильства.

Досліди новіших учених, особливо М. Соколова, виказали, що всі оповідання того болгарського Єремії, заховані до нашого часу в однім старім рукописі, не лише не мають у собі нічого богомильського, але навпаки, можуть уважатися компіляцією, зложеною спеціально для збивання головних тез богомильства. Відси пішов погляд деяких учених, що богомили зовсім не брали участі в перекладанні та перероблюванні грецьких апокрифів на слов’янську мову і що ті апокрифи зовсім не мають у собі слідів богомильства.

К. Радченко обстоює той посередній погляд, що хоч і не можна признавати богомилам значної ролі в перекладанні та перероблюванні апокрифів, та, з другого боку, деякими апокрифами, особливо з категорії т[ак] зв[аних] вопросо-одвітів, користувалися богомили при своїй пропаганді і при складанні богомильських редакцій тих апокрифів, користувалися й іншими апокрифами, в тім числі навіть тою самою компіляцією попа Єремії, що була звернена проти них.

Інтересний приклад такого користування показує автор у одинокім дохованім до нашого часу богомильськім апокрифі, т[ак] зв[аній] книзі Івана Богослова, де сказано, буцімто словами Ісуса, що Сатана, довідавшися про його прихід на землю, «послав свого ангела і взяв із трьох дерев і дав Мойсеєві-пророкові на те, щоб мене розп’яти на хресті, і ті дерева зберігаються для мене і досі».

Оповідання баламутне, та являється відгуком оповідання попа Єремії про те, як Бог велів Мойсеєві деревом, що колись росло в Раю, осолодити воду Мерри і як потім те дерево його волею збереглося аж до часу, коли жиди з нього зробили хрест на розп’яття Христа. На богомильську переробку вказувала б переміна волі Бога в збереженні сього дерева на Сатану.

Менше виразні ті сліди богомильського впливу, які д. Радченко віднаходить у відомім «Словѣ о Адамѣ», спеціально в епізоді про Адамове «рукописаніе», дане Сатані, та про контракт Сатани з Богом за панування над світом, і в апокрифі «Преніе Христа съ діаволомь», де богомильський вплив обмежається на одно слово (Сатана каже Ісусові в болгарськім тексті: «Я старший від тебе», а в грецькім: «Я сильніший від тебе»), яке могло бути таким способом перекладене й не богомилом і без думки про богомильську пропаганду.

Примітки

Вперше надруковано у вид.: ЗНТШ. – 1905. – Т. 68. – Кн. 6. – С. 9 – 10 (Бібл.), за підп.: І. Франко.

Подається за першодруком.

Радченко Костянтин Федорович (1872 – 1908) – російський та український історик, філолог-славіст.

…з попом Богомилом… – Йдеться про болгарського священика Єремію Богумила, засновника богомильства (перша половина X ст.).

Андрій Франко

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 628 – 629.