5. Висновки

Іван Франко

На мій первоцвіт вдарили морози,

Заціпило мені від холоднечі;

Не докотившись, застигали сльози,

В сумне стогнання обертались речі.

П. А. Куліш.

Хоть би д. Куліш в тій правдиво гарній строфі і не був нам признався про нещасливий вплив обставин на його талант і думку, ми з наглядною певністю були б переконалися о тім з попереднього розбору його основних поглядів…

Подібність задуму і тону навела нас на порівняння «Хуторної поезії» з «Посланієм» Шевченка. Ми не перевели докладно того порівняння, а тільки освітили деякі точки, в котрих д. Куліш вибігає поза рамки «Посланія». Звісна річ, ми й не думали рівняти талант Куліша з талантом Шевченка, не думали находити подобенство між гарячим, з-під серця пливучим словом Тараса, а правильно розміреним вигладженим і холодним словом Куліша.

Ми порівнювали тільки ширину і досяглість самих думок без згляду на їх поетичне оброблення, і бачили, що д. Куліш не вдержався й на тім рівні, на котрім став був Шевченко ще 1845 р. Шевченкові похибки і недодуманості розрослись у д. Куліша до величезних розмірів, зміцнились ще його власними хибами (напр., тою невірою в власний народ, котра в «Хуторній поезії» довела його до прямої, безпідставної наруги над тим народом) і затемнили собою добрі і сильні місця його поезії. У всім збірнику з 25 п’єс ми не могли найти ані одної, котру би в цілості можна назвати гарною і ясною по думках, хоч поєдинчі місця лучаються не раз дуже хороші, а форма у всіх поезіях дуже гарно викінчена. Ся послідня обставина каже нам надіятися, що переклад Шекспірових творів, котрий незабаром обіцює нам подати д. Куліш, вийде гарний, і що д. Куліш незрівняно ліпше прислужиться ним українській літературі, ніж своєю «Хуторною поезією».

Пора нам кінчити сесю статтю, – вона й так розрослася надміру. Надіємось, що чей же ніхто не осудить нас за те, що ми тут, може, надто остро, надто різко говорили про такого віком і працею поважного чоловіка, як д. Куліш. Ми говорили з болем серця, з жалем і сумом, – а жаль ваги не має. Се, що ми сказали про «Хуторну поезію», не значить ще, що ми кидаємо каменем на старших і безперечно заслужених працьовників нашої вбогої літератури. Але чей же кожний признає нам право і обов’язок – осуджувати і відкидати ті думки і ті погляди, котрі після нашого переконання не годяться з правдою.

Тутечки, як і взагалі всюди в житті і писанні, ми стараємося іти за словом великого проповідника: «Правду говори благовременно і безвременно», а коли де в чім і помиляємось, – бо хто ж на світі не помиляється? – то при ліпшім пізнанні діла ми перші готові відкликати і поправити свою помилку. Се ми вважаємо першою і конечною прикметою кожного образованого чоловіка і громадянина. «Möge jeder, – як сказав Лессінг, – offen heraussagen, was ihm wahr dünkt, und die Wahrheit selbst möge Gott empfohlen sein».

Примітки

переклад Шекспірових творів – Йдеться про книжку: «Шекспірові твори з мови британської мовою українською переклав П. А. Куліш. Том первий. «Отелло», «Троїл та Крессида», «Комедія помилок», Львів, 1882.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 26, с. 178 – 179.