Івась Новітній

Іван Франко

Повість із тюремного життя

Кому світить місяць, – я й сонця не бачу;

У тюрмі сидячи, нарікаю, плачу!

У тюрмі сидячи, терплю я неволю,

Нарікаю, плачу на нещасну долю.

На нещасну долю, на свій вік мізерний,

На тих вороженьків, що мя ту заперли, –

У тюрму заперли, постіль ту ми вергли, –

Я плачу, ридаю, як на ню лягаю!

Солом’яна постіль і ячмінна каша, –

Уважайте, братці, – то вся воля наша!

Арештантська пісня

Примітки

Вперше надрукував М. Возняк у журн. «Культура», 1925, № 1, с. 18 – 35, з невеличкою приміткою.

Автограф – ф. 3, № 345.

Як видно з автографа, текстові мала передувати авторська передмова: після епіграфа йшов заголовок «Переднє слово». Проте написане воно так і не було, а повість лишилась незакінченою.

З V розділу повісті І. Франко викреслив великий уривок тексту і вийняв сторінку, що не збереглася. На наступній сторінці (17) продовжується викреслений текст. Наводимо цей уривок, що починається з півслова:

«…ка сесі бліді та худі гості-упирі ніколи не загощували, і в його маленькій голівці навіть послихом не повставала думка, що нинішня переїздка могла б значити великий цілковитий переворот в їх долі. Він тішився тою переїздкою, як усяка дитина, а ще до того просидівша шість літ в заперті, тішиться переміною, швидким та бистрим рухом. Такі самі чуття заповняли й серце його маленької сестри, і вони обоє раз у раз скрикали та плескали в долоні. Кілька разів під час бистрої їзди мигнув блискучий золочений хрест при дорозі, або далека церков, або худоба, розсіяна по толоці, мов білі та червоні цвіти по зеленім озері. Вони плескали в руки, тішилися, скрикали і звали матір, щоб з ними враз подивляла всю тоту красу. І мати, – бачилось малому Івасеві, – також тішилася з ними разом, хоть того Івась не завважав у своїй радості, що вона майже безперервно мовчала і що [на] чолі її хвиля від хвилі осідала важка непроглядна хмара, не то задума над минувшим, не то грижа о будуще» (ф. 3, № 345, с. 16).

Перша згадка про намір написати роман з життя злодіїв містилась у листі І. Франка до М. П. Драгоманова з початку березня 1878 р.

Подальші згадки містяться у листах до О. Рошкевич з листопада 1878 р., 18.12.1878 р., 2.01.1879 р., 18.02.1879 р..

На цій підставі роботу над романом можна датувати 1878 роком.

Подається за автографом. У нашому е-перевиданні розділам роману дано назви (у Франка вони мали тільки римську нумерацію).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 16, с. 447 – .