«Не судилось» М. Старицького

Іван Франко

Перша (недільна) вистава в українському театрі привернула численну, переважно українську публіку, яка майже вщерть заповнила залу «Frohsinn». Вибір п’єси для першої вистави був дуже вдалим. Вперше у Львові йшла драма Старицького «», яку критика визнала одним з кращих творів нової української літератури. Зміст драми, багатої на характерні постаті й епізоди, можна викласти так. Дія відбувається в 1860-х роках, в часи розквіту т. зв. хлопоманії. Двоє молодих людей з університету – Михайло Ляшенко, син шляхтича, і Павло Чубань, лікар, його приятель – приїжджають до батьків Михайла на село й енергійно беруться до праці серед народу: відкривають школу, вчать молодь читати, намагаються всіляко допомагати селянам.

Та швидко виявляється різниця між селянською, життєвою, загартованою натурою Чубаня і м’якою, нервовою, вразливою, проте зовсім неглибокою натурою Михайла. Якщо лікар в дійсності серйозно береться до праці, то Михайло трактує все як забавку, милується гарними фразами про прогрес та піднесення народу, а закінчує романом з вродливою Катрею Дзвонарівною, дочкою бідної вдови з цього ж села. Роман, як і передбачав Чубань, закінчується трагічно: бідна дівчина, зведена паничем, зневажена в своїх найсвятіших почуттях його батьками, висміяна і зганьблена селянами і проклята рідною матір’ю, отруюється і вмирає, а самого панича як безвольну дитину його мати відвозить до Петербурга.

Гра артистів і особливо артисток була загалом добра; гра Біберович (Катря), Осипович (мати Михайла) і Радкевич (покоївка Аннушка) заслуговує цілковитого схвалення. Також добре зіграла свою невеличку, але характерну роль Степаниди, старої зледащілої панської наложниці, пані Ольшанська. Чоловічі ролі виконували досвідчені артисти: П. П. Клішевський (Михайло), Янович (Дмитро), Гембицький (батько Михайла).

Слід, однак, закинути виконавцям неправильне в багатьох місцях акцентування українських слів, зовсім неправильну вимову російських слів, які трапляються в деяких ролях, і не зовсім вірно виконану кінцеву сцену драми. Драма Старицького «Не судилось» з усякого погляду заслуговувала б на те, щоб її перенести і на польську сцену.

Примітки

Вперше надруковано польською мовою в газ. «Kurjer Lwowski», 1890, № 320, 18 листопада, с. 5, за підписом Iw. Fr.

Подається за першодруком в українському перекладі.

Перша (недільна) вистава в українському театрі… – Перша вистава драми М. Старицького «Не судилось» відбулася у Львові в неділю, 16 листопада 1890 р.

Frohsinn («Фройзін») – культурницьке товариство у Львові. Його зал орендував театр товариства «Руська бесіда» для своїх вистав.

Біберович (Королевич) Іванна (1861 – 1937) – українська драматична артистка.

Осипович Антоніна (1856 – 1926) – українська артистка. З 1882 р. виступала у театрі товариства «Руська бесіда» у Львові.

Радкевич Клавдія – українська артистка, співачка. Дебютувала 1888 р. у театрі товариства «Руська бесіда» у Львові, співала в операх і оперетах. Пізніше виїхала до Відня.

Ольшанська (Ольшевська) – польська і українська артистка, виступала на сцені у 1887 – 1893 рр. З 1889 до 1892 р. виступала в театрі товариства «Руська бесіда» у Львові.

Клішевський (Родкевич ) Антон (1852 – 1930) – польський і український актор, співак, режисер, директор театру. У 1885 – 1890 рр. виступав у театрі товариства «Руська бесіда» у Львові. У 1891 – 1908 рр. грав у Львівському польському театрі.

Янович (Курбас) Степан Пилипович (1862 – 1908) – український драматичний актор, співак і режисер. Працював у театрі товариства «Руська бесіда» у Львові.

Гембицький Тит (1842 – 1908) – український актор і режисер. З 1869 р. працював у театрі товариства «Руська бесіда».

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 28, с. 103 – 104.