«Записки з мертвого дому»

Іван Франко

«Записки з мертвого дому» – одна з найбільш відомих книг у російській літературі, напівщоденник, напівзбірка нарисів і оповідань Федора Достоєвського, нещодавно вийшла в перекладі німецькою мовою.

Достоєвський – видатний російський романіст, що помер дев’ять років тому, уже в 1849 р., будучи відомим письменником, за читання листа Белінського до Гоголя і за приналежність до найневиннішого в світі таємного гуртка петрашевців разом з кільканадцятьма іншими молодими людьми засуджений до страти, але потім «помилуваний» царем до каторжних робіт у Сибіру. Там він пробув 10 років, і наслідком його перебування в «острозі» постала ця книга, жахлива у своїй простоті змалювання життя в’язнів і страхіть їх страждань.

Слід додати, що Достоєвський написав свою книгу через кілька років після повернення з Сибіру і що основний тон і колорит, наданий їй автором, на противагу до всіх інших його творів, більш спокійний і трохи сумний, але менш понурий, це і надає творові більшої правдивості, що особливо контрастує із справді пекельним змістом книги.

Примітки

Вперше надруковано польською мовою у газ. «Kurjer Lwowski», 1890, № 100, 11 квітня, с. 6, без підпису.

Подається за першодруком в українському перекладі.

… за приналежність до найневиннішого в світі таємного гуртка петрашевців… – Петербурзький таємний гурток, очолюваний М. В. Буташевичем-Петрашевським (1821 – 1866), був одним із центрів громадського і літературного руху в Росії 40-х років XIX ст. Програма петрашевців сформувалась під впливом революційно-демократичних ідей В. Г. Белінського та О. І. Герцена, а також західноєвропейського утопічного соціалізму. Гурток проіснував чотири роки. 1849 р. був розгромлений царизмом, понад 60 його учасників заарештовано, 21 з них було заслано на каторгу і в арештантські роти.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 28, с. 93.