[«Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського]

Іван Франко

Перша вистава руської трупи, якою тепер керує п. Гуляй, делегат «Руської бесіди», що відбулася в четвер (19 жовтня 1893 р.) в залі «Фройзін», зібрала незначну кількість української публіки, яка заповнила ледве половину залу. Причиною цього було, може, те, що для першої вистави обрано п’єсу вже надто обіграну, з дуже наївною композицією.

«Запорожець за Дунаєм» п. Гулака-Артемовського на кожному кроці свідчить проте, що це твір актора, якому більше йшлося про сценічність та мальовничість, ніж про якусь правдивість, психологізм чи композиційну єдність. Але водночас цей актор є також композитором і то дійсно талановитим, який, щоправда, належить до трохи застарілої школи і не розуміє лірики, наприклад, без так званого сентименталізму.

Всю п’єсу рятують два чудові дуети між старим козаком Іваном Карасем і його жінкою Одаркою (у 1-му і 3-му актах), і саме ці партії, блискуче зіграні і виконані п. Концевичем і панною Фіцнер, були головною принадою першої вистави, що відбулася в четвер. Особливо п. Концевич був таким чудовим запорожцем, якого ми давно не бачили на українській сцені. Що львівська публіка привітала ветерана акторського мистецтва в цій ролі дуже прихильно і кожний його виступ нагороджувала рясними оплесками – то само собою зрозуміло.

З інших акторських сил, які в четвер вперше виступили перед публікою, заслуговує на увагу передусім тенор П. Ольховий, який володіє дійсно прекрасними голосовими даними, хоча й не має відповідної школи. Як актор, п. Ольховий – насправді є вільховим. Пані Лопатинська в ролі Оксани грала і співала досить пристойно.

Взагалі, з погляду на рівень акторських сил, українська трупа виглядає непогано, але недостатньо щодо кількості, передусім не вистачає їй хору, який вчора представляли лише 3 чоловіки і стільки ж жінок (крім тих, що виконують головні ролі).

Примітки

Вперше надруковано польською мовою в газ. «Kurjer Lwowski», 1893, № 292, 21 жовтня, за підписом І. Fr.

Подається за першодруком в українському перекладі.

Гулак-Артемовський Семен Степанович (1813 – 1873) – український композитор і оперний співак, автор першої української опери «Запорожець за Дунаєм» (1862).

Гуляй Іван – керівник українського театру товариства «Руська бесіда» у Львові з квітня 1893 р, до кінця року.

«Руська бесіда» – культурно-просвітницьке товариство дрібнобуржуазної інтелігенції у Галичині. Засноване у Львові 1861 р. З 1864 по 1923 р. у віданні «Руської бесіди» перебував український галицький театр.

«Фройзін» – культурницьке товариство у Львові, яке здавало в оренду зал для вистав українського театру товариства «Руська бесіда».

Концевич Олександр (1824 – 1894) – співак; до українського театру товариства «Руська бесіда» прийшов у 1865 р. з польської сцени, працював епізодично, більш тривало в 1892 – 1894 рр.

Фіцнер – Фіцнерівна-Морозова Марія (1873 – 1920) – українська драматична артистка і співачка. В 1892 – 1902 рр. працювала в театрі товариства «Руська бесіда». В 1897 – 1899 рр. гастролювала на Наддніпрянській Україні.

Ольховий Теодор – співак, до театру товариства «Руська бесіда» прийшов у 1889 р. З 1894 до 1895 р. керував театром разом із А. Стечинським та К. Підвисоцьким.

Лопатинська (дівоче прізвище – Кравчук) Філомена Миколаївна (1873 – 1940) – українська співачка. Сценічну діяльність розпочала з 1890 р. у львівському театрі товариства «Руська бесіда». В 1916 – 1918 рр. виступала в «Товаристві українських артистів», яке очолювали М. Заньковецька та П. Саксаганський. В середині 1920-х років переїхала на Радянську Україну.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 29, с. 87.