Батьківщина

Іван Франко

Присвячую високоповажаному Федору Вовку
на спомин нашої спільної мандрівки 1904 р.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Киевская старина», 1904, кн. 11, с. 296 – 335. У 1905 р. з деякими текстовими змінами передруковано в «Літературно-науковому віснику», кн.; 1, с. 10 – 30, кн. 2, с. 99 – 110, де зазначено місце і дату написання: «Дидьова, 30 серпня 1904 р.». 1911 р. оповідання ввійшло до збірки «Батьківщина і інші оповідання», К., с. 7 – 46. Тут до твору подано присвяту Ф. Вовку і таку примітку:

«Отсе оповідання, написане літніми місяцями р. 1904, в часі вакаційного побуту в гірських селах Мшанці Старосамбірського і Дидьові Турецького повіту при нагоді етнографічної екскурсії в Бойківщину, в якій супроводив д. Федора Вовка, було восени того самого року друковане в «Киевской старине» російсько-українським правописом, т[ак] з[ваною] романівкою і з численними помилками в тексті. Задля обмеженого числа читачів того журналу в російській Україні, а тим більше в Галичині, моє оповідання друковане також у «Літературно-науковому віснику» в початку 1905 р., тут і там відоме дуже мало, і се спонукає мене подати його ширшій публіці в новім поправленім виданні» (с. 7).

У передмові до збірки, що містить також оповідання «Вугляр», «Вільгельм Тель», «Геній», «Гершко Гольдмахер», «Гава І Вовкун», «Пироги з черницями», «Задля празника», датованій 9 листопада 1910 р., І. Франко пише, зокрема, про цей твір:

«На чолі збірки кладу оповідання «Батьківщина», один з найпізніших моїх белетристичних творів, друкований первісно в «Киевской старине» офіціальним тодішнім правописом, т[ак] зв[аною] романівкою із численними помилками, а потім фонетикою у «Літературно-науковім віснику» 1905 р.» (с. 6).

У тексті «Літературно-наукового вісника» порівняно з попереднім виправлено: «батьковщина» на «батьківщина», «материзна» на «материзнина», «назад» на «узад», «боки зриваємо» на «рака лазимо», «тільки» на «тілько», «пучка солі» на «топка солі», «у мні» на «у мені», «оповісти» на «оповідати», «оттуда» на «оттуди», «гаряче» на «горячо», «одного разу» на «одного ранку», «півдарма» на «півдармо», «таратайка» на «тарадайка», «фурман» на «фірман», «учинок» на «поступок», «доводилося» на «приходилося», «хиба» на «хоба», «трохи» на «троха», «хапав» на «хопав», «хвороба» на «хороба», «площадь» на «площа», «стелеш» на «ступені», «добачала» на «добачувала», «становище» на «положення», «перепутає» на «переплутає» і т. д.

Окремі місця зазнали глибшого втручання. Так, наприклад, у реченні: «Вижени худобу («іміня» в підгірськім діалекті) на пасовисько» опускаються слова в дужках, робляться уточнення: «селянин із Колодруб, невеличкого наддністрянського села» – «селянин із Колодруб чи з якогось іншого наддністрянського села», «обарінки для вуйчаників та тітчаників» – «обарінки для малих дітей», «Злагодивши потрібні судові формальності, я продав місцевому орендареві всю свою батьківщину» – «Злагодивши потрібні судові формальності, я прийняв оферту місцевого орендаря і продав йому всю свою батьківщину».

Якщо в першодруці у старого Моримухи «не було більше дітей, Опанас був одинак», то в тексті «Літературно-наукового вісника» Моримуха мав «ще кількоро дрібних дітей, Опанас був найстарший». Відповідно змінено: «Старі Моримухи померлн, так що Опанас лишився одиноким спадкоємцем своєї батьківщини» на «Старі Моримухи померли, поховавши перед тим усіх своїх дітей, так що Опанас лишився одиноким спадкоємцем…». Виправлено також звертання Опанаса до оповідача, свого старого товариша – дружнє «тя» поступилося офіційному «ви». Вік Опанаса у тексті «Літературно-наукового вісника» збільшився на один рік (36 замість 35), зросла сума, за яку Опанас продав свого батьківщину, – вже не п’ять тисяч ринських, а шість, і т. ін.

Готуючи ж оповідання до друку в збірці «Батьківщина і інші оповідання», письменник майже повністю відновив текст першодруку, залишивши тільки деякі виправлення: «топка солі», «фірман», «півдармо», «хороба», «площа», «оттуди» і виправивши помилки, наявні у тексті «Киевской старины». Проте у збірці текст дещо відмінний від тексту «Літературно-наукового вісника». Зокрема, виправлено «щоб» на «аби», «мотиви» на «причини», «пануючий» на «основний», «у нас не є єгомосця» на «у нас нема єгомосця», «доїжджать» (у першодруці – «доїжджають») на «доїздять», «положення» (у першодруці – «становище») на «стан», «віддатись їй увесь» (як і в тексті «Киевской старины») на «віддати себе їй», «першого класу» на «другого класу», «шептом» на «шепотом», «до посвячення» на «до посвяти».

Подається за текстом збірки «Батьківщина і інші оповідання». В нашому е-перевиданні розділам повісті дано назви замість латинської нумерації оригіналу.

Вовк Федір Кіндратович (1847 – 1918) – український етнограф, антрополог і археолог.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 21, с. 391 – 422.