Основи суспільності

Іван Франко

Повість із сучасного життя

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1894, т. І, кн. 1, с. 1 – 12; кн. 2, с. 165 – 182; кн. 3, с. 340 – 349; т. 2, кн. 4, с. 44 – 60; кн. 5, с. 238 – 251; кн. 6, с. 364 – 379; 1895, т. 3, кн. 1, с. 77 – 98; кн. 2, с. 236 – 249; кн. 3, с. 401 – 415; т. 4, кн. 4, с. 47 – 67; кн. 5, с. 249 – 260.

Твір незакінчений.

З листа І. Франка до М. Драгоманова від 1 лютого 1895 р. довідуємось, що І. Франко, перервавши друкування повісті в журналі «Житє і слово», мав намір видати її окремою книжкою. Але твір окремим виданням за життя автора не вийшов.

Зберігся автограф уривків II та III розділів другої частини повісті в архіві І. Франка (відділ рукописів Інституту літератури АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка, ф. 3, № 587, 16 арк.), писаний на звороті статті «Конкурс «Зорі» (25 травня 1895 р.)». Перший, найбільший за обсягом уривок починається словами: «Ось вода!» і закінчується фразою: «Наблизившися, жандарм ще раз салю…» Різночитань при зіставленні автографа з друкованим текстом не виявлено.

В архіві письменника (ф. 3, № 364, с. 203) зберігається план повісті, в якому головна героїня повісті Олімпія Торська фігурує під ініціалами М. С.

«1. У дворі. Неділя. Пані М. С. будиться – сон поганий, гризота сином – служба – кава – орендатор – жид – садівник – ксьондз іде до костьолу на службу – пані на фільварок до сина.

2. На фільварку. Дорога через Острів, луку, потік – пастух, нива з бульбами – на фільварку – нова будова – панич приїжджає зі Львова з гістьми, розмова з матір’ю – пані підходить – обід, спацір до двора – Ганнуська – від’їзд гостей.

3. Ксьондз. Пані, вертаючи, стрічає ксьондза – дружня розмова – обід – ксьондз у себе – опис його помешкання – спацір по Острові, боязнь перед злодіями, жаль за псом – розмова з садівником – вечеря в дворі, гербата і ворожа розмова з панею.

4. Ніч. Панич під церквою – свист – розмова з матір’ю – напад, грабунок.

5. Ранок. Ксьондз живий – затирання слідів – замішанина – приїзд панича – органіст.

6. Лікар зі Львова.

7. Донесення.

8. Перше слідство, арештований слуг.

9. Віднайдення пограбованих речей – дальші сліди – жандарми.

10. Друге слідство.

11. Шпіцель, нові сліди.

12. Третє слідство – арешт С-ких».

Дату написання твору визначаємо умовно – 1893 – 1895 рр. на підставі листа до М. Драгоманова від 6 листопада 1893 р. Початок повісті на той час уже був написаний і планувався Франком для першого номера журналу «Житє і слово».

Спочатку у І. Франка був намір писати не повість, а роман у трьох частинах. Про це свідчить його лист до М. Драгоманова від 1 лютого 1895 р.: «Чи ви трібували читати мій роман «Основи суспільності», а коли читали, то як ви мені порадите? Дуже він довгий. Перша часть ледве скінчиться в 1 ½ року, значить, на дві дальші часті ще треба три роки!»

В листі до А. Кримського від 26 серпня 1898 р. говориться: «Основи суспільності», писані від номера «Житя і слово» до номера, і досі не скінчені».

Повість «Основи суспільності» створена на підставі документальних фактів. Матеріалом для неї послужив сенсаційний у свій час кукізовський процес 1889 р. І. Франко, як співробітник львівської газети «Kurjer Lwowski», був присутнім на процесі – про це він писав у листі до М. Драгоманова від 10 лютого 1889 р. Матеріали судового слідства друкувалися в багатьох львівських та віденських газетах.

Стенограми процесу під назвою «Zbrodnia w Kukizowie» – «Злочин в Кукізові» (Lwów, 1889) були видані окремою книжкою, примірник якої зберігається в особистій бібліотеці І. Франка (ІЛ, № 4907). В передмові до цього видання говориться: «Вже майже півроку польське суспільство з хвилюванням і цікавістю стежить за розвитком так званої «кукізовської справи». І справедливо. Як з погляду на незвичність осіб, у ньому замішаних, так і на незвичний збіг різних обставин кукізовський випадок може бути визнаним за один з найсенсаційніших в історії галицької криміналістики. Тому вся преса, незважаючи на величезну кількість інших справ поточних, цілий тиждень надає свої сторінки «Кукізові».

Кукізовський злочин був породжений усім тогочасним соціальним ладом. Поміщиця села Кукізова Марія Стшелецька разом зі своїм сином Олександром, прагнучи врятувати напівзруйнований маєток, намагалися вбити і пограбувати багатого скнару-попа Яна Тхуржніцького. Оскільки Стшелецькі належали до старовинного шляхетського роду, все буржуазно-шляхетське суспільство, суд, преса стали на їх захист. Незважаючи на безперечні докази їх вини, виявлені на слідстві, суд визнав Стшелецьких невинними.

Польський письменник консервативного напряму Юзеф Рогош (1844 – 1896) написав повість «Grabarze» («Могильники»), в якій, тенденційно використовуючи матеріали кукізовського процесу, намагався всіляко обілити представників шляхти, в той же час звинувачуючи в злочині представників соціальних низів. Повість І. Франка «Основи суспільності», що почала друкуватися 1894 р., була немовби відповіддю буржуазним письменникам.

Подається за першодруком. В нашому е-перевиданні розділам повісті дано назви для орієнтації у змісті. У Франка вони мали тільки римську нумерацію.

Написання деяких власних імен дійових осіб подаються у першодруку непослідовно. Наприклад, Деменюк називається то Юрком, то Гнатом, Гадина – то Танасом, то Осипом. У цьому виданні вони зведені до того імені, яким герой називається вперше (Деменюк – Юрком, а Гадина – Танасом).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 19, с. 144 – 341.