В тюремнім шпиталі

Іван Франко

Примітки

Вперше надруковано у збірці «Панталаха і інші оповідання». Львів, 1902, с. 139 – 159.

До збірки входять також оповідання «Панталаха», «Хлопська комісія» і передмова, в якій, зокрема, зазначається:

«Остатнє оповідання написав тепер [тобто в 1902 р. – Ред.] на основі конспекту, зробленого ще в 1880 році, – може, в іншім тоні і іншім освітленні, ніж би я зробив се тоді. Епізоди тюремного життя, оповідані тут, певно, в значній мірі належать уже до історії, се остатні сліди старих, доконституційних відносин, а фігури такі, як Панталаха, дід Гарасим та герої «Хлопської комісії», також витвори старого панщизняного ладу; я передав ті епізоди, не мудруючи та не вдаючися в ніяке філософування про їх значення. Нехай їх фактична основа говорить сама за себе» (с. V – VI).

У перекладі російською мовою, підписаному криптонімом А. Р., оповідання з’явилося 1909 р. в журналі «Бодрое слово», № 6 (березень); 1910 р. – в російській газеті «Голос провинции» (м. Умань), 10, 12, 13 вересня. Автор перекладу – П. Горянський.

Подається за першодруком. В нашому е-перевиданні розділам повісті дано назви замість латинської нумерації оригіналу.

«Бодрое слово» – російський літературний і громадсько-політичний журнал. Виходив двічі на місяць у Петербурзі в 1908 – 1910 рр.

«Голос провинции» – російська щоденна газета прогресивного напряму, виходила у 1910 – 1911, 1914 рр. в Умані, друкувала переклади творів І. Франка, М. Коцюбинського та інших письменників. 1911 р. була закрита, з 1914 до 1916 р. виходила під назвою «Голос Умани».

Горянський Павло – товариш Михайла Косача, брата Лесі Українки, з яким він у 1880-х роках вчився в університеті, пізніше вчителював у Криму, перекладав твори М. Коцюбинського, Лесі Українки.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 21, с. 150 – 158.