Петрії і Довбущуки (1876 р.)

Іван Франко

Повість в трьох частях

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Друг», 1875, № 19 – 24; 1876, № 1 – 7, 9 – 11, 13 – 15, 17 – 20, під псевдонімом Джеджалик.

Повість має дві редакції. Перша редакція написана в 1875 – 1876 рр. і тоді ж надрукована у журналі «Друг». У цій редакції повість складається з трьох частин і має 41 розділ.

Окремим виданням перша редакція повісті вийшла 1932 р. у харківському видавництві «Рух» під назвою: Іван Франко. Петрії і Довбущуки. Повість. Друге видання першої редакції.

У 1909 – 1912 рр. І. Франко створив нову редакцію повісті, яка значно відрізняється від попередньої. Він скоротив повість (у новій редакції вона має дві частини), значно змінив фабулу, дав інше трактування окремим подіям і персонажам, вніс численні мовностилістичні правки. 1913 р. друга редакція повісті вийшла окремою книжкою коштом «Бібліотеки для молодежі» у Чернівцях. Текст її ми подаємо окремо.

Мова першої редакції повісті насичена старослов’янізмами та полонізмами, а також дієприкметниковими зворотами важкої конструкції. Як зазначав сам Франко у післямові до другої редакції твору, рання редакція повісті «друкована в мало розповсюдженім часописі мало виробленою мовою та ще менше виробленим етимологічним правописом».

У даному томі текст друкується за сучасним правописом із збереженням лексичних, морфологічних, фразеологічних та стилістичних особливостей мови І. Франка.

Подається за першодруком.

Довбушуки – нащадки Олекси Довбуша (1700 – 1745), ватажка селянського руху 30 – 40-х років XVIII ст. на Західній Україні. У повісті І. Франка смерть легендарного ватажка опришків перенесено на 1858 р.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 14, с. 7 – 244.