Реформа домініканів і реформа василіан

Іван Франко

«Hodie mihi cras tibi». Правдивість тої стародавньої приповідки зовсім не приходила на гадку нашим галицько-польським шовіністам перед трьома роками, коли-то внаслідок булли папської єзуїти взялися реформувати наш закон василіанський, а вони, панове шовіністи, всіма голосами кидали анафеми на русинів, котрі осмілились голосно протестувати проти того добродійства «свыше». За безглуздими криками не найшлось у них на тілько такту політичного, щоб порозуміти небезпеченство єзуїтських плевелей і для їх власної польської пшениці і стати поруч з русинами проти римської захланності. Аж ось нині показуються плоди того патріотично-ультрамонтанського безглуздя. Зреформувавши закон василіан, Рим бересь реформувати по-своєму і польський закон домініканів.

Закон той має у нас на Русі за собою звиш 600-літню історію; не дарма один писатель назвав його pierwszym latynizatorem Rusi. Спеціально ж домініканський монастир у Львові був до послідніх часів, особливо в хвилях тяжких для елемента польського, головним прибіжищем і розсадником польсько-революційного патріотизму, а навіть patryotnictwa. Від д[ня] 18 марта 1848 року аж до послідніх часів в костелі домініканів відправлялись, можна сказати, всі патріотично-польські торжества за різних poległych weteranów; в різні революційні річниці – відправлялись, розуміється, з відповідними до настрою хвилі казаннями, співами і т. д.

В тім костелі перший раз роздавалися співи польських гімнів: «Z dymem pożarów» та «Sto lat niewoli». І от сей монастир, сю підойму польського духу на руській землі, постигає нараз «добродийство свыше», реформа така, котра одним замахом може і мусить знищити іменно того польсько-патріотичного духу до послідньої нитки. Відтинаючи монахів від світу, обтяжуючи їх від рана до ночі утяжливими релігійними практиками, зносячи до основи ту sui generis національну автономію, якою досі закон домініканський в землях давньої Польщі тішився, нова реформа прикладає тим самим зовсім недвозначно сокиру до одного з коренів польської патріотично-революційної традиції.

Дивна іронія долі! Народ, котрий в послідніх 100 літах в понятті своїм майже нерозлучно зілляв католицизм і полонізм в одно виображення, котрий тисячними дорогами ішов до Риму тільки в тій цілі, щоб там найти віру в воскресения Польщі, – той сам народ получає від Риму систематично тільки пусті слова, ворожі інтриги, а то і неустаючу експлуатацію. Бо чи ж мільйони кривавого гроша польського хлопа не плили досі до Риму титулом «Świętopietrza»? А що і найновіша реформа домініканів має між іншими на цілі також експлуатацію багатств польської галузі того закону на річ Риму, се виказав досадно «Kurjer Lwowski». Експлуатацію ту криє в собі обострений припис, після котрого жаден братчик не сміє мати в приватнім посіданні жадних грошей; всі видатки оплачує начальник з спільної каси; надвишка доходів з добр закону, яка лишиться в касі по оплаченні конечних, а іншими приписами і обостреннями ad minimum зредукованих видатків, іде в мисль тих же приписів до центральної каси закону, т. є. до Риму.

Ми, звісна річ, не бажаємо і не бажали ніколи нашим братам-полякам ніякого лиха. Бажаємо їм тільки znania і upamiętania, говорячи словами їх власної молитви. І для того ми можемо тільки вдячні бути невмолимій судьбі за ту гірку науку, яку дає їм рукою Риму на їх власній шкірі за ту невтомиму пильність, з якою вони боронили папської булли о реформі василіан і анафемізували русинів, спротивляючихся тій реформі. Коли Рим виссе теперішні добра домініканські, походячі з польських фундацій і, замість теперішніх домініканів-патріотів, нашле їм на ті добра німців, французів та італіян, чужих польській народності і польському патріотизмові, смирно підлягають Римові і всім тим, котрі інтригами в Римі панують, тоді вони будуть могли порозуміти і наші жалі на те, як то смакує римська реформа.

Але поки що шовіністичні польські дневники, з виємкою одного «Kurjera Lwowsk-ого», мовчать о тій реформі і її консеквенціях для Польщі, мов закляті. Знать, совість починає гризти їх, і скверні уста, котрі недавно ще голосили премудрість Риму, реформуючого василіан, не можуть в одній хвилі повернутися до протесту против Риму, реформуючого домініканів. Але прийде хвиля, сліпі побачать, руки, досі безвладні, перед громом анафеми підіймуться до протесту – і тоді ми стрітимось при спільній роботі.

Примітки

Вперше без підпису надрукована в газ. «Діло», 1884, 28 березня (9 квітня).

Подається за першодруком.

…коли-то внаслідок булли папської єзуїти взялися реформувати наш закон василіанський… – І. Франко має на увазі розпочату в 1882 р. єзуїтами реорганізацію василіанського ордену з метою посилення його ролі в ідеологічній експансії католицизму.

Закон той має у нас на Русі за собою звиш 600-літню історію… – Йдеться про войовничий католицький чернечий орден домініканів, який ще в XIII ст. намагався насаджувати католицизм на землях Київської Русі.

«Kurjer Lwowski» – польська щоденна ліберально-буржуазна газета, що виходила у Львові з 1883 р. по 1926 р.

Świętopietrze (динарій св. Петра) – подать на користь римської курії, що сплачувалася населенням католицьких країн.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1985 р., т. 46, ч. 1, с. 415 – 417.