5. Заздрісна

Геронд

Переклад Івана Франка

Особи

Бітінна. багата міщанка.

Гастрон, її слуга.

Кіділла, служниця.

Піррій, другий слуга.

Бітінна

Скажи мені, Гастроне, чи такий

Неситий ти, що не досить тобі,

Що я з тобою сплю, але собі ти

Прибрав ще Менонову Амфітаю?

Гастрон

Я Менонову Амфітаю? Але ж

Я навіть не видав її ніколи.

Щодня собі шукаєш напасті,

Бітінно, я слуга твій, уживай

Мене, як хочеш, але кров мою

Не пий отак, як п’єш і день, і ніч.

Бітінна

(сердито)

Ну, та й язик ти вмієш рсзпустити!

Кіділле, де іам Піррій? Позови

Мені його!

Піррій

(входить)

Ось я! Чого вам треба?

Бітінна

Зв’яжи його! Ну, що ж, чого стоїш?

Бігай і зараз відв’яжи ремінь

Той від відра!

(Піррій відходить. До Гастрона.)

Коли не дам тобі научки, щсб

Ти прикладом став для цілого краю,

То хай і жінкою не звуть мене!

Адже недарма кажуть, що фрігієць

Не добрий, як не битий. Знаю, знаю!

Я всьому тому винна, що тебе

Зробила чоловіком. Та як я

Зробила ту дурницю, то тепер

Побачиш ти, що не така дурна

Бітінна, як тобі здається.

Піррій входить із ременем.

Ну, приніс?

Здійми ж із нього плащ і зараз

Зв’яжи його!

Гастрон

Та ні, Бітінно! Клінно

Прошу тебе!

Бітінна

(до Піррія)

Здійми ж із нього плащ,

Кажу тобі!

(До Гастрона.)

Ти мусиш знать нарешті,

Що ти мій раб і що три міни я

Дала за тебе. О, проклятий день,

Коли тебе ввела я в дім отсей!

Пірріє, що, ти плачеш? Бачу, ти

Волів би радше рюмать, ніж в’язати.

Зв’яжи йому, а туго, оба лікті

Та обшнуруй!

Гастрон

Бітінно, подаруй

Мені той гріх! Я ж чоловік, а кождий,

Доки живе, грішить. Та як побачиш

Коли, що зроблю щось тобі невгідіїе,

Тоді й карай.

Піррій в’яже його.

Бітінна

Балакай ти собі

Так не до мене, а до Амфітаї,

З якою ти злигався, та не май мене

За свій підніжок!

Піррій

(до Гастрона)

Ну, ось і зв’язав

Тебе я добре.

Бітінна

А гляди, щоб він

Не розв’язався та не заховався!

Веди його до закладу Гермона

І накажи, аби там всипали

Йому іззаду тисячу палиць.

А тисячу спереду!

Гастрон

Вбить мене

Велиш, Бітінно, не переконавшись,

Чи правда те, що мовиш, чи брехня.

Бітінна

Адже сказав ти тільки своїм

Та власним язиком: «Бітінно, подаруй

Мені той гріх!».

Гастрон

Та я лише залагодить

Хотів твій гнів.

Бітінна

(до Піррія)

Ти ще стоїш і ґави

Тут ловиш? Чом же не ведеш його,

Куди велю?

(До служниці.)

Кіділле, поверни

Отсе ледащо носом у той бік,

Куди йому дорога.

(До другого слуги.)

Ти ж, Драфоне,

Йди з ними та пантруй, аби зайшли

Туди, де я велю.

(Оба слуги з Гастроном відходять. Бітінна до Кіділли.)

Агов, небого!

Дай тому проклятому отею шмату,

Аби закрив свій невимовний член,

Та щоб по місті не ззиралися,

Як голого ведуть.

(На окрик служниці за сценою вертає Піррій. Слуга дає йому шмату, а Бітінна промовляє)

Ще другий раз

Тобі говорю, Пірріє, скажи

Гермонові, аби по тисячі

Палок йому спереду й ззаду всипав.

Чи чуєш? А як хоч би одно слово

В тім переміниш, поплатишся тяжко

Ти сам, твоя стара й твоя дітва.

Спіши ж і не веди попри Міккалю,

А рушай навпростець!

(Піррій відходить. Вона ходить якийсь час по кімнаті, а потілі нагло зупиняється.)

Ага, здається

(до Кіділли)

Бігай лише та крикни, добре крикни

Та заверни їх, поки відійшли

Ще недалеко!

Кіділла

(вибігаючи)

Пірріє, нещасний!

Глухий! Не чуєш? Ну, дивіться! Хто би

Сказав, що се грабівники гробів

Драпцюють, але не товариші

Товариша ведуть.

(Доганяє їх. До Піррія.)

Агій же, Пірріє!

Як ти тепер отсього силою

Волочиш на біду, а я, Кіділла, вас

Обох п’ять день тому не бачила,

Хіба у Антідора, як ви з тими

Ахеянками герштикалися!

Піррій вертає до Бітінни.

Бітінна

(до нього)

А, ось ти тут! Ану лиш, приведи

Тамтого зв’язаного, де він там,

Сюди так, як його ти попровадив!

Піррій приводить Гастрона.

Тепер же йди та Козіса поклич,

Пунктівника із шилом та чорнилом,

Мені потрібно, щоб отсей

(показує на Гастрона)

був красий.

(До Гастрона.)

Тобі се буде пам’ятка від мене

Замість клейма, як Даосова кара.

Кіділла

Та ні бо, мамо! Дай йому спокій

Сей раз, аби тобі твоя Батілла

Жила, й аби її ти віддала

Щасливо заміж, і від неї діток

Діждалась та внучат. Прости йому

Один той гріх!

Бітінна

Кіділле, не протився

Мені, а то покину я сей дім!

Простити тому підлому рабові?

Та ж кождий міг би зневажать мене

І плюнути мені в лице. Побий

Мене небесна сила, коли я

Прощу йому! Коли той чоловік

Забув до тої міри, хто він, що він,

То зараз буде знати, як дістане

Ганебний напис на своє лиае.

Кіділла

Але ж сьогодні двадцятий, а за

П’ять день Геренії у нас настануть.

Бітінна

(до Гастрона)

Нехай і так! Тепер тебе пускаю,

За се подякуй тій

(показує на Кіділлу),

яку я полкбила

Не менше від своєї Батілліди

Та згодувала своїми руками.

Та як відправимо за змерлі душі

Ми поминки, то справлю ще по тому

По празнику й тобі належний празник.

Писано д<нями> 19 – 21/ХІ 1913

Примітки

Автограф № 419, с. 1 – 5. В грецькому оригіналі твір має назву «Ревнивиця».

Гереї (геренії) – давньогрецьке свято на честь богині Гери, під час якого відбувалися спортивні змагання.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 26 – 32.