4. «Як трапиться тобі в громадськім ділі…»

Іван Франко

Як трапиться тобі в громадськім ділі

Здобути голос, вплив якийсь і значність,

Народ вести, снувати плани смілі,

То пам’ятай і все май ту обачність,

Не вірити і не дуфать ніколи

На княжу ласку й на народну вдячність.

Бо княжа ласка, як той сніг на поли,

Що вітер здує, в південь злиже сонце

І лишить чорний грунт, пустий і голий.

Народна вдячність, ти, фатальний гонче,

Що з злою вістю все прибудеш вчасно,

А з доброю все спізнишся доконче!

І не міркуй, що де ти бачиш ясно,

Там іншим з твого слова засвітає,

Хаос думок уложиться прекрасно.

Не вір, що люд твої заслуги пощитає,

Що задля них одну дрібну провину

Тобі простить! Він судить – не питає.

І знай, коли щасливую годину

Ти прозівав, щоб інших взять під ноги,

Тебе самого безпощадно в глину

Затопчуть, як камінчик в брук дороги.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 109. Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 256), в якому викреслено три строфи, що не ввійшли до тексту збірки:

Послухай притчі, якщо се не ясно.

В одному місті в дуже прикру хвилю,

Де вже грозив упадок каждочасно,

Один із горожан згромадив силу,

Дав лад, усім зневіреним додав відваги.

Відпер вороже військо аж на милю.

Тоді усе міщанство без розваги

Почуло в себе запал, в бій сипнуло,

Розбило в пух ворожії ватаги.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 166 – 167.