Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

6. Ф. Р.

Іван Франко

Дівчино, каменю дорогоцінний,

Затоптаний в болото, тванню вкритий,

Та й досі в блиску свойому нетлінний!

На тебе я дивлюся сумовитий:

Який багатий скарб чуття й любові

Марнується розтоптаний, розбитий!

Огонь, що так горить у твоїй крови,

Нагадує мені часи старії,

Коли чуття не гнули ще в окови.

Така, як ти, колись в Александрії,

Співаючи, по вулицях ходила

Під іменем Єгиптянки Марії.

І так, як ти, й вона тоді твердила:

«Усіх люблю! Чи бідний, чи багатий.

До мене йди і попускай вудила

Своїм бажанням! Я не для заплати,

А через той огонь, що в жилах грає,

В свої обійми рада всіх приняти!

В кого жура сон ніччю пожирає,

Хто радощів не має з ким ділити,

Хто пристрасті пожежею згорає,

Хто в праці гнесь, без діл не може жити –

До мене йдіть! Я всім на своїм лоні

Дам рай або про рай хоч хвилю снити».

Благословлю уста твої червоні

І очі ті безсоромно огнисті –

Дві зорі на рум’янім небосклоні!

І груди ті прегрішні і пречисті,

І стан гнучкий, і сміх – серпанок срібний,

Що закрива безодні горя млисті.

І лад той навіть клясти я нездібний,

Що впхнув тебе в безодню ту без тями;

З усею поганню він був потрібний,

Щоб розвалить міцну стіну між нами,

І дав нам здибатись, і полюбиться,

І розійтись розбіжними стежками.

Не раз іще твій вид мені присниться.

Не раз іще ім’я твоє кохане

Прошепчу я тужливими устами.

Благословлю тебе. Де лиш постане

Нога твоя, нехай там радість сяє,

Най сміх лунає, хоч і серце в’яне.

І ти не думай, що тебе чекає!

За тим, що щезло – безхосенні жалі,

А напереді смерть усіх спіткає.

В бруднім завулку, в ясному шпиталі,

Чи в власнім ліжку – всім одна дорога!

Найкраща чвірка не заїде далі.

А ти не дбай, і доки тільки змога,

Сій радощі, плекай любовні мрії

І жаль гони від свойого порога

За прикладом єгиптянки Марії.

20 – 22.III 1904


Примітки

Вперше надруковано у кн.: «За красою», Чернівці, 1905, с. 24 – 25.

«За красою» – альманах, виданий групою українських декадентів (молодомузівців) у 1905 р. на честь Ольги Кобилянської, що мав стати своєрідною демонстрацією естетичної програми модернізму.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 168 – 169.