В лісі

Іван Франко

Як люблю я по лісі блукати

У гарячу днину літну,

В темній тіні дерев спочивати,

Де тиша ніби просить до сну!

Самота вкруг, а все ж не пустинно, –

Оживуща, свята самота:

Доліта аж до серця невпинно

Безконечная пісня життя.

І щасливий я, поки гублюся

Без доріжки в гущаві рясній, –

Та людей я спіткати боюся,

Люди рай розбентежують мій.

Люди всюди й до божого раю,

Своє горе і сльози несуть,

І не раз я, тривожний, стрічаю

Те проклятеє горе аж тут.

От обдертий дідусь-старовина

Шкандибає, аж гнесь до землі,

Гне додолу його сухарина,

За плечима й гриби в кошелі.

Я відмалечку знаю старого

І хатину його край села,

Де живе він самотньо, убого, –

Ті гриби його живність ціла.

Він за них має страву й одежу,

Та як трудно тепер їх здобуть!

Здибле злісний – веде на Медвежу,

А з Медвежі в арешти запруть.

Як я пильно від нього ховаюсь,

Щоб не вздрів він нечайно мене, –

Бо – я знаю – дідусь ізлякавсь:

Чорне вбрання для нього страшне!

Та дарма! Зазирнув мя в гущаві.

З груді вирвавсь стривожений крик,

Кинув в’язку свою на мураві

І подався в яр темний, і зник.

Та я довго ще чув, як хрустіло

Сухе гілля, куди він біжить,

І щось в груді старечій хрипіло,

Мов підрізаний в болі хрипить.

І я думав: «О, будь же прокляте

Теє панське одіння тісне,

Що для тебе, убогий мій брате,

Так страшним учинило мене!»

Нагуєвичі, 1882

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 200–201.

Медвежа – село (нині Дрогобицького району Львівської області), в 6 км на північний схід від Нагуєвич.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 188 – 189.