44. «Багно гнилеє між країв Європи…»

Іван Франко

Багно гнилеє між країв Європи,

Покрите цвіллю, зеленню густою!

Розсаднице недумства і застою,

Росіє! Де лиш ти поставиш стопи,

Повзе облуда, здирство, плач народу,

Цвіте бездушність, наче плісень з муру.

Ти тиснеш і кричиш: «Даю свободу!»

Дреш шкуру й мовиш: «Двигаю культуру!»

Ти не січеш, не б’єш, в Сибір не шлеш,

Лиш, мов упир, із серця соки ссеш,

Багно твоє лиш серце й душу дусить.

Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі,

Свобідний дух або тікати мусить,

Або живцем вмирає в твоїм гробі.

4 окт[ября] 1889

Примітки

Сонети 44 і 45, спрямовані проти австрійської монархії, у збірці «З вершин і низин» (1893) адресовані – з метою обійти австрійську цензуру – Росії. Насправді ж мається на увазі Австрія. Четвертий рядок сонета 44 («О А[встріє]! Де ти поставиш стопи…»), відтворений за автографом, у збірці має таку редакцію: «Росіє! Де лиш ти поставиш стопи…». Як слушно зауважує М. Возняк, зміст обох сонетів показував кожному вдумливому читачеві, що вони спрямовані не проти Росії, а проти Австрії: натяк на Сибір у першому з них усував будь-який сумнів (М. С. Возняк. З життя і творчості Івана Франка, с. 192). Крім того, І. Франко не міг всупереч елементарним географічним відомостям сказати про Росію: «Багно гнилеє між країв Європи…», як не міг сказати – всупереч дійсності, – що царизм дав народам «всім… зверхні вигляди свободи». І, нарешті, своє ставлення до Росії як «краю туги та терпіння», «краю крайностів жорстоких» поет виявив у 33 сонеті.

Академік А. Кримський свідчив:

«Ів. Франко, друкуючи свою збірку «З вершин і низин», надсилав до мене (звичайно, що в запечатаному конверті) кожен готовий аркуш збірки негайно ж після того, як він друкувався, і часами робив на полях деякі свої зазначки. Цей примірник «З вершин і низин», що він мені таким чином потроху прислав, тепер належить Українській Академії наук і переховується в книгозбірні Комісії словника живої української мови. В ньому на стор. 182 кожен охочий може побачити власноручну, чорнилом зроблену виправку Ів. Франка до сонета № 44. Слово «Росіє» в 4-му рядку Франко закреслив і надписав «О Австріє!», а разом викреслив слово «лиш» як позаметрове; ще й поставив збоку той коректорський знак, що їм у друкарнях зазначають теє слово або тую літеру, яку треба викинути. Після того 4-й вірш має читатися ось як: «О Австріє! Де ти поставиш стопи…» і т. д. («Записки історично-філологічного відділу УАН, кн. 7-8, К, 1926, с. 409).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 172 – 173.