Молодому другові

Іван Франко

Чом головку ти схилив додолу,

Спер на ручку скрань ту мармурову,

А очима в далі десь блукаєш,

Наче в далі доленьки шукаєш?

Що завис на тобі сутінь суму?

Що задумавсь, молоденький друже?

Ой, не думай, голубе, ту думу,

Бо та дума зрадливая дуже!

Зразу сяє, мов сонце весною,

Наливає світ увесь красою

І чарує твоє серце й очі,

Наче любка у весільнім строю,

Наче зірка моргає з дна ночі,

Наче пчілка мід з квіток громадить;

Та як того меду покуштуєш,

Жар незнаний в серденьку почуєш,

І тоді вона тебе ізрадить!

Сонця блиски на дрібки розщипле,

Зорі в бездну темную розсипле,

В цвітів барві вкаже страсть кипучу,

В птахів піснях вкаже зойк розпуки,

У погоді вкаже скриту тучу,

У розкоші вкаже скриті муки,

В кождій перлі на красавиць шиї

Вкаже зсілі нещасливих сльози, –

І твої всі втіхи молодії

Мов мороз нещадний поморозить.

Ох, і зблідне щічка та рум’яна,

А чоло, що добра доля зрана

Цілувала, стратить блиск слоновий

І пооресь зморщинами живо,

А твій взір свобідний, лазуровий

Потемніє – самому на диво.

Бо важкий, колючий шлях розуму,

Кождий крок щемить у серці, друже!

Ей, не думай, голубе, ту думу,

Бо та дума зрадливая дуже!

1883

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1883, № 11, с. 174. Дата в першодруці – «3 цвітня 1883». Зберігся автограф трьох перших рядків (№ 227, с. 8).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 90 – 91.