N. N. («Будь здорова, моя мила…»)
Іван Франко
Варіанти тексту
|
||
Будь здорова, моя мила,
Я не твій!
Розлучила
Нас могуча сила.
Де поставить кого доля,
Там і стій!
Моя ж доля –
Вітер серед поля.
Стогне, віє, рве і свище
В грі страшній…
Ближче, ближче
Наше боєвише…
Важко, душно, пітьма груба,
Лютий бій…
Ось-ось, люба,
Жде мя, може, згуба.
А як гинуть, то самому!
Голос твій
З бою-грому
Звав би мя додому.
Тож не плач! Очиць, мов зорі,
Пожалій!
Згасне вскорі
Блиск їх у сліз морі.
Розійшлись, мабуть, по волі
Судьбиній
Наші долі,
Мов дороги в полі.
14–18 дек[абря] 1883
Примітки
Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1883, № 24, с. 372, під заголовком «Прощальна пісня». Зберігся автограф (№ 193, с. 67–68), датований 14–17. XII 1883. Тексти рукопису, першодруку та другого видання збірки «З вершин і низин» – це різні редакції твору.
В автографі і першодруці вірш складається з восьми строф. Дві перші та дві останні строфи в усіх редакціях тотожні.
У листі І. Франка до Уляни Кравченко (№ 4931; лист опублікований у кн.: «Іван Франко. Статті і матеріали». Збірник п’ятий. Вид-во Львівського університету, 1956, с. 152–153) наводяться чотири перші строфи іншої редакції вірша, яка не має розходжень тільки з відповідними строфами першодруку. І. Франко писав у цьому листі:
«Жаль, що не можу Вам передати й понурої та дикої мелодії сеї пісеньки! Мелодія, як я сказав, мадярська. Не менший жаль, що не знаєте й мелодії до «Похоронів», здаєсь, композиції Шуберта; обі ті пісні укладав я до мелодії і після мелодії, співаючи, і тільки в співі вони можуть зробити враження. Тільки прошу Вас, не прикладайте змислу тої пісні, а особливо її значення, до себе. Я надіюсь, що наші дороги не розійшлись, але противно, що ми довго ще будемо йти і працювати спільно для нашого краю. Чи як ви гадаєте?».
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 94.