10. «Безмежнеє поле в сніжному завою…»

Іван Франко

Безмежнеє поле в сніжному завою,

Ох, дай мені обширу й волі!

Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною

І в серці нестерпнії болі.

Неси ж мене, коню, по чистому полю,

Як вихор, що тутка гуляє,

А чень, утечу я від лютого болю,

Що серце моє розриває.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 17, с. 328. Збереглися три автографи (ф. 3, № 206, 228 і 251), що мають розходження порівняно з основним текстом. В автографі № 251 відсутня перша строфа, перший рядок другої строфи читається так:

Неси ж мене, коню, по бистрому полю.

Другий рядок першої строфи автографа № 206 читається так:

Ох, дай мені простору, волі.

У всіх трьох автографах четвертий рядок другої строфи однаковий і читається так:

Що серце мені розриває.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 129.