Опришок Мирон Штола
Іван Франко
Покійний Целевич у своїй праці про опришків підніс той факт, що про опришків, звісних із судових актів (крім Олекси Довбуша), загибла народна пам’ять; натомість опришки, про яких досі заховалися народні пісні, не звісні з актів.
Мені здається, що ся увага потребує поправки. Покійний Целевич користувався для своєї праці тільки актами з польських часів, а тим часом ті пісні про опришків, які досі заховалися в устах гуцулів або жили ще донедавна і дійшли до друкованих збірок, говорять про новіших опришків, що опришкували вже за австрійських часів.
Я певний, що перешукання актів кримінального суду в Станіславові і Чернівцях з першої половини сього [19] віку дало би багатий документальний підклад для тих опришківських пісень, що надруковані в збірках Головацького, о. Сабата і інш[их]. На сю думку наводять мене подані далі народні пам’ятки про одного з остатніх опришків, Мирона Штолу.
Ані в наших етнографічних збірках, ані в праці пок[ійного] Целевича про нього не було досі ніякої звістки, а тим часом нема ніякого сумніву, що маємо тут діло з появою зовсім історичною і що пам’ять про нього у людей старшої генерації ще жива і докладна. Порівнюючи оповідання, списане мною з уст гуцула Андрія Освіцінського (на прозвище Мандрика), з піснею, записаною о. Вас[илем] Козарищуком, ми бачимо, як докладно пісня йде за слідами дійсних подій, і звідси можемо догадуватися, що й інші пісні про опришків треба вважати більш або менше вірною реляцією справдішніх фактів.
Правда, при архівних дослідах треба звертати увагу ще на одну обставину: майже кожний гуцул, крім своєї книжкової назви, має ще іншу, усну і загально звісну; дуже часто громадяни і сусіди навіть зовсім не знають книжкової назви, тільки прізвище і, розуміється, з таким прізвищем чоловік входить і в пісню. До рідких виємків від сього правила належить власне Штола, що ввійшов в пісню з дійсним своїм ім’ям і з книжковою назвою; чи було в нього яке прізвище, я не міг дізнатися, – Мандрик називав його тільки Штола.
Примітки
Вперше надруковано у вид.: Етнографічний збірник. Видає Етнографічна комісія НТШ. – Львів, 1898. – Т. 5. – С. 32 – 33, за підп: Іван Франко.
Подається за першодруком.
Целевич Юліян Андрійович (1843 – 1892) – український історик та педагог, учитель Академічної гімназії у Львові (з 1876 р.), перший голова Наукового товариства імені Шевченка, почесний член товариства «Просвіта». Автор шкільних підручників, розвідок з історії Галичини, зокрема Львова.
Довбуш (Довбущук) Олекса (1719 – 1745) – ватажок карпатських опришків, що діяли переважно на Гуцульщині й Покутті.
Головацький Яків Федорович (1814 – 1888) – український поет, учений-славіст.
Микола Легкий
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 115.