Передмова

Іван Франко

Говорити про важність т[ак] зв[аного] руського питання для галицьких справ, особливо серед теперішніх відносин, на мою думку, не веде ні до якого результату. Далеко важніше збирати матеріал для докладного пізнання сеї справи та основного її полагодження. Се й мета осих моїх нарисів.

Жиючи довгі літа серед різнородних партій та відтінків галицької Русі, мав я нагоду додивлятися докладніше, ніж хто інший, до тої сумішки неконсеквенцій, мрій, непорозумінь та простого нерозуміння, серед якої жиє, ділає та обертається чоловік із руської інтелігенції. Довгі літа пильних спостережень, розуміється, не без численних розчарувань та помилок із мойого боку, позволили мені, нарешті, проглянути сю густу мряку, що покриває зовнішню постать тих людей, доглянути їх різні забарвлення відповідно до партій, напрямів та ніби переконань і ясно зрозуміти той спільний їм усім корінь, ту дійсну основу їх характерів, що лишається незмінною, невважаючи на партії, напрями, політичні переконання, часто навіть невважаючи на розмірно вищу освіту. Той корінь – се рівночасно зародок нового суспільного типу, досі ще не сформованого виразно, який, проте, аж надто виразно дає чути своє зародження серед галицько-руської інтелігенції, типу відомого під трохи згірдною назвою «рутенця».

Що таке рутенець і в якім значенні заслуговує він на назву сучасного суспільного типу? У внутрішнім житті галицько-руської інтелігенції в остатніх роках помалу, але досить виразно доконується важний переворот. Течії західноєвропейського життя напливають до нас чимраз обильніше і забарвлюють усе по-свойому. Правда, досі вплило їх до Галичини розмірно менше, ніж деінде, тому також їх впливи не могли зарисуватися ще ясно та виразно, не витворили окремого визначного типу. Невиразність, невизначність і половинність – се головна прикмета теперішньої фази розвою галицько-руської інтелігенції, се рівночасно головна перешкода для постороннього дослідника до пізнання правдивого характеру того розвою. Який цвіт виросте з того зародка, нетрудно вгадати. Вся Європа рясно покрита тим цвітом.

Галицькі рутенці – прошу завважити – се не жодна етнографічна, ані історична, се чисто технічна назва. Вона обіймає собою збір певних характеристичних прикмет і, як така, являється властиво загальнопсихологічним терміном. Її основою, на мою думку, треба вважати буржуазні (міщанські) інстинкти. Тип буржуа, що панує серед західноєвропейської інтелігенції, не виробився серед галицько-руської інтелігенції, не запанував іще гордо та самовладно, але прикмети, характеристичні для буржуа, являються, хоч і вроздріб, і розростаються чимраз сильніше. Осібники, визначені тими прикметами, не знають іще їх суті, хоч і носять їх у собі. Вони не можуть критися зі своїми інстинктами, хоч ті інстинкти ще не доросли до такої сили, аби могли виявляти себе визначними вчинками. Отсе властивість рутенства. Воно – переходовий тип, що зазначує епоху розкладу та перевороту суспільного. Воно проявляється в різнородних видах, різнородне відповідно до різних темпераментів та ступнів освіти, та, проте, воно все однакове в своїй суті.

В поданих далі нарисах уважний читач здужає розпізнати різні об’яви того нового типу і може з того, хоч і скупого, матеріалу утворити в своїй уяві загальний нарис типу, який у галицько-руській суспільності чекає ще свойого повного вироблення, але незабаром мусить повстати силою доконечного історичного розвою. Чи довге буде його панування і до чого воно доведе – це зовсім інше питання.

Писано в вересні 1878 р.

Примітки

Вперше надрукована як передмова до циклу нарисів «Ruteńcy. Typy i portrety galicyjskich «ludzi» у львівському тижневику «Tydzień literacki, artystyczny, naukowy i społeczny», 1878 р., № 57, с. 324.

Передруковано в авторському перекладі українською мовою у збірнику «Рутенці. Типи галицьких русинів із 60-х та 70-х рр. мин. в.», Львів, 1913, с. 3 – 5.

Подається за цим виданням.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 15, с. 12 – 14.