До Арістія Фуска

Квінт Горацій Флакк

Переклад Івана Франка

(Ода, І, 22)

Хто серцем щирий, чистий від провини,

Нетреба тому маврських стріл, ні лука,

Ні сайдака, Арістіє, що в йому

Стріли затруті.

Чи йти він хоче по палючих Сіртах,

Чи по Кавказу негостинних дебрях,

Чи по країнах, що Гідасп казочний

Їх обливає.

Та ж і від мене у сабінськім лісі,

Коли-м співав безжурний про Лялягу

І заблукавсь за межу без оружжя,

Геть втік вовчище.

Звірюка вам, якої ні воєнна

Не має Давнія в густих дібровах,

Ні Юби спраглий край, що то плекає

Льви ненажерні.

Постав мене в пустім степу, де вітер

Літній й одної не колише гілки,

Чи в край глухий, сльотою злою битий,

Мглами повитий.

Постав під возом сонця дуже близько,

В країні, де вже людям жить не можна,

Ляляги не забуду сміх солодкий,

Милії речі.

Примітки

До Арістія Фуска – «An Aristius Fuscus». – Römische Lyriker, с. 4 – 5 (ІЛ, №207).

Вперше надруковано у кн.: «Вэори поезії і прози…», с. 136 – 137.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Переклад 22-ї оди першої книги од «Carmina».

Гідасп – притока ріки Інда в Пенджабі.

Давнія – область Апулії, батьківщина Горація.

Юба – цар Нумідії, країни в Африці.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 394 – 395.