Із мудрості Менандра

Менандр

Переклад Івана Франка

1

Бога річ – Божії справи творити,

А чоловіка – по-людському жити.

2

Бог творить, що хоче – святе діло Боже:

А чоловік теє робить, що може.

3

Коли терпиш злий допуст Бога ради,

Діждешся Божої награди.

4

Чи там, чи тут –

Бог приведе всіх злих на суд.

5

Мужа правдивого і його труди

Бог не забуде.

6

Умій добро робить свойому і чужому,

А не лише собі самому.

7

Муж правдолюбний гидує брехнею;

Хоч кривити може, не скривить душею.

8

Не той муж мудрий, що много знає,

А той, що много доброго зділає.

9

Добро зробити завсігди пора,

Сим побільшається сума добра.

10

По чім свобідного пізнати?

По тім, що нізащо не ме брехати.

11

Кого Бог любить, не пуска до зла,

На того смерть ззамолоду зсила.

12

Одних Бог наділяє,

А іншим уймає.

13

Отець не той, що родить,

А той, що до пуття доводить.

14

Хоч як злиться плем’я враже,

Правду мужа час покаже.

15

Коли сумує чоловік.

То добре слово – найліпший лік.

16

Що добре зроблено тобі – те пам’ятай,

А що ти доброго кому зробив – те забувай,

17

Часто змовчати

Ліпше, як слово не в пору сказати.

18

Біда по людях ходить,

Та чоловік не раз і сам її знаходить.

19

Великий скарб – то мудра голова,

Але найбільший скарб – се мудрість життєва

20

Хто, збагатівши, друга забуде –

Зрадником буде.

21

Злий, хоч забагатіє,

Жить добре не зуміе.

22

Лінивство – се бридня,

Не дасть без прикростй прожити ані дня.

23

По Бозі – відома будь заповідь оця, –

Шануй найбільше матір і вітця.

24

На взятки завсігди ти ласий сам сси,

А дати – нікому нічого не даси.

25

Хто в серці погань має,

Словами виявляє.

26

Злого прокляття горді

Пиши на воді!

27

Багатство збирай собі скрізь,

Тільки до кривди в позику не лізь.

28

Ті, що ділають без розваги,

Доходять швидко до зневаги.

29

Муж праведний не дбає про трафунок:

Для нього Бог усе ратунок.

30

Кожний рад би збагатіти,

Та не кожний може вміти.

31

Життє наше в тому,

Що раді ми всьому живому.

32

Бачачи інших злії пригоди,

Вчися минати власнії шкоди

33

Таким життєм усі живем,

Яке собі самі ми виберем.

34

Від злого напасті хоч поли ріж – тікай,

Та приязни його ще більше уникай.

35

Правдивим будь серед брехливих

І май приятелів правдивих.

36

Добру раду в час тривоги

Приймай радніш діяльної підмоги.

37

Жінки найбільше надбаннє –

Не золото, лиш розум і мовчанне.

38

Лиш ту жоною доброю назвати,

Що вміє дім в ладі держати.

39

Ласкава жінка оживляє дім

І мужеві відрада;

Лукава жінка – то сухота всім

І ненастанна звада.

40

По чім найліпшу жінку мож пізнати?

Що любить працювати і мовчати.

41

Злу жінку краще б дома погребсти,

Ніж у чужий дім привести.

42

Добра жінка в домі, як пчола, як квочка,

Злая жінка в домі – як розсохла бочка.

43

Злої жінки в домі примхи і наруги

Пізнають найперше слуги.

44

Змія трійлом людям задає смерть люту,

Злая жінка також все знайде отруту.

45

В каламутній воді дна доглянуть дарма;

В злої жінки добра й розуміння нема.

46

Хто хоче добру жінку мати,

Повинен у сусід питати.

47

Як мряка сонце иноді туманить,

Так злая жінка мужеві життє поганить.

48

Два дні для жінки добрі остають:

Як заміж просять і як в дім ведуть.

49

Зла жінка в домі сатаною,

Як вітер північний весною.

50

Коли хочеш без турбот нажиться,

Не бажай жениться.

51

У жінки рідко правди допитати,

Тож добру жінку годі нашукати

52

Ліпше в бідності спокійно жити,

Ніж багатому гризню терпіти.

53

Збирай деньги,

Плати довги,

Щоб знов міг брати на борги.

54

Меч ранить тіло, а зле слово – душу;

Злого сказати нікому не мушу.

55

Не сором мовчати,

Та сором брехливо себе величати.

56

Що думаєш, того ніхто не знає,

Що робиш, теє кожний оціняє.

57

Сердитість, хоч мала,

Пре на лихі діла.

58

Вино веселить, коли мірно вживаєш,

Та чим більш попиваєш,

Тим більше і розум теряєш.

59

Вина чим більше пити,

Тим більше хочеш говорити.

60

Будь хоч як багатий,

А лінивство швидко доведе до втрати.

61

Хто має до чого,

У того приятелів много;

Але в біді

Їх не гляди.

62

Приємно здалека глядіти

На бурю на морі;

Приємно инкоди слідити

Як інший карається в тузі та в горі.

63

Життє у часі, як в тюрмі:

Живи і тягни, наче віл у ярмі.

64

Люба тілесная врода,

Але лиш чистий ум, душевная погода –

Правдива життя осолода.

65

Надія у життю, мов той дороговказ,

В душі приберіга нам віру в ліпший час.

66

Кого добро і ласка оживля,

Для того вітчиною вся земля.

67

Зла не роби тому, на кого лихо впало,

Щоб і тебе нещастя не спіткало.

68

Заздалегідь міркуй, небоже,

Хто в старості тобі поможе.

69

Надія декого на крилах підіймає,

Та многих погубляє.

70

Господар домовий, поки його снага,

У своїм домі сам усім слуга.

71

Життє в спокою провести можеш,

Коли сам в собі гнів переможеш.

72

Бери на ум: зла уникай,

Як що зле знайдеш, не підіймай.

73

Лиха наука

Для чоловіка тільки мука.

74

Жіноча заздрість гірша шалу –

Запалить хату без підпалу.

75

Гакий отець дітий до себе приєднає,

Що замість гніву мудрість має.

76

Чистим держи тіло і душу враз з ним,

Щоб не явився ти Богу брудним.

77

Не довіряй ніколи ворогам,

То й шкоди не приймеш від них;

Дурний, хто пакостячи ворогам,

Собі нашкодить сам.

78

Норов гнівливий –

Ворог страшливий.

79

Жінці старшувати завше недогода,

Се їй збороняє закон і природа.

80

Хто жениться поспішно,

Той кається довічно.

81

Ліпша врода невродлива,

Як душа несправедлива.

82

Роби по правді якомога –

І поміч матимеш від Бога.

83

Мабуть, зла злішого немає,

Як мачуха лихая.

84

Хто про добру славу дбає –

Людяно все поступає,

Сварки, бійки уникає.

85

Страхополох те й знає,

Що страшні мислі має.

86

Все дбай, щоб правдою жить однією,

А не лукавити душею

87

Хто зло говорить,

Сам собі пакість творить.

88

Нема страшнішого помору

Від злого поговору.

89

До злого поспішать не тра,

Ні лінуваться до добра,

90

Отеє вже справді праця всує,

Коли бідняк багатого даруе.

91

Як зробишся багатий,

Не забувай убогим помагати.

92

І тому добре жити,

Кому прийшлося доброму служити.

93

Ненавиджу злого,

Хоч добрих слів мені він наговорить много.

94

Добра відмолоду навчайся,

А зла ніколи й зачинать не пхайся.

95

Ліпше не раз хорувати,

Як сумувати.

96

Хто нічого не знає,

Той і гріха не має.

97

Хто подорожнього споможе,

Той ліпше робить, як би дав на-Боже.

98

Багато зла, і кривди, і обмови

Оправдує стан урядовий.

99

Кождий із нас любить на своє глядіти:

Багач – на маєтки, а бідний – на діти.

100

В чужому краю

Чужому підлягай звичаю.

101

Кожній кумі

Своє на умі.

102

Немає тяжчої хороби,

Як серце повне злоби.

103

Ніхто зла не бажає,

Проте без зла життя немає.

104

Своє роби й не гайся,

А до чужих робіт не додивляйся.

105

Як понад землею хмар тіни,

Так понад життєм людським

Переносяться зміни.

106

Час поступа, не поспішає,

Та суму нашого знання все побільшає.

107

До Бога душу підіймай в любви,

Се краще, як всі жертви й молитви.

108

Тям, чоловіче, що смертний єси!

В душі ненависті досмертно не носи.

109

Зла рада сина, ні вітця

Не доведе до доброго кінця.

110

Язик нещастям многим винен,

Тож здержувать його ти все повинен.

111

Однаке зло – в огонь упасти,

І опинитися у злої жінки власти.

112

З львом легше дійдеш до спокою,

Аніж із жінкою лихою.

113

Пізнаєш друга у нещастя дні,

Як золото в огні.

114

З мудрими знайся

І мудрості від них для себе набирайся.

115

Розум у всякій потребі підмога,

Він – світло, що наш зір усе веде до Бога.

116

Перша потреба розуму ясного –

Пізнать себе самого.

117

Розум – життя провідная звізда,

Гніву і пристрастям сильна узда.

118

Хто череву свому нанявся служить,

У того весь розум облогом лежить.

119

Старих оздоба – мовчанка,

Ласкавість із терпливістю;

А молодих – покірливість

І запал із сквапливістю.

120

До всяких явищ треба додивлятися;

Щоб щось сказать, на річі треба знатися.

121

Се знак душі гнилої,

Коли хто тішиться з біди чужої.

122

Хто сам себе занадто любить,

Той швидко всіх приятелів розгубить.

123

Три річі однако нестійні до дна:

Гнів, море й зла жона.

124

Коли не хочеш бути у неволи,

Не клич до ради жінки ніколи.

125

Жінка лиха і слотанва пора –

Вічна жура.

126

Велика сердитість і жінка-п’яниця –

Хто має їх в хаті, волів не жениться.

127

Сила без розуму й знатну особу

Вгонить до гробу.

128

Тайни своєї навіть найліпшому другу

Не говори, бо, сказавши,

Будеш у страху, що він тебе зрадить,

Ворогом ставши.

129

Власть і багатство душу скривляє,

Навіть розумних ума збавляє.

130

Лукавий чоловік, що смирний вид приймає,

На ближніх тайні сіті заставляє.

Написано дня 10 – 26 лютого 1911

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 388 – 402.