6. Мій переклад

Іван Франко

Задумавши давно вже познайомити українську публіку з творами Гесіода в перекладі на нашу мову, я взявся до сеї праці аж у початку 1912 р. і тоді при помочі мого сина, пок(ійного) Андрія, я протягом трьох перших місяців скінчив переклад «Теогонії». Для того перекладу я користувався виданням грецького тексту:

Hesiodi, quae feruntur Carmina ad optimorum codicum fidem recensuit Johannes Flach. Editio stereotypa. Lipsiae MDCCCXCIV,

а для підмоги при інтерпретації тексту я вживав французького прозового перекладу, поміщеного в збірці:

Poetes Moralistes de la Grece (Hesiode, Theognis, Callinus, Tyrtee, Mimnerme, Solon, Simonide d’Amorgos, Phocylide, Pythagore, Aristote). Notices et traductions par MM. Quigniaut, Patin, Jules Girard, membres de I’Institut et L. Humbert professeur au Lycee Condorcet, Paris, без означення року, стор. 49 – 82.

Протягом перекладу, порівнюючи грецький текст із французьким, я аж надто часто мав нагоду переконуватися, що французький переклад дуже далекий від грецького оригіналу і дуже часто передає важні подробиці зовсім недокладно, а не одно й пропускає. Тому при перекладанні дальших творів Гесіода я вживав, обік грецького тексту, німецького перекладу:

Hesiod’s Werke, Deutsch im Versmasse der Urschrift von Prof. Dr. Eduard Eyth (Langenscheidsche Bibliothek sämtlicher griechischer und römischer Klassiker. Berlin – Schöneberg).

Сей переклад далеко ближчий до оригіналу і подає надто численні уваги в нотках під текстом, із яких я для свого перекладу взяв тільки дуже небагато.

Супроти дотеперішніх видань грецького тексту та його перекладів на інші мови я в своїм перекладі зробив ту на мій погляд дуже важну зміну, що поділив текст на уступи під окремими заголовками для зазначення їх змісту і тим дав можність не тільки читачам свобідніше віддихати по кождім уступі і приймати в цілості його враження, але також дослідникам, що хотіли би занятися спеціальними студіями над сим автором, улегшити перегляд змісту та зрозуміння плану його творчості. Нотки обмежив я тільки до конечної потреби поясненням деяких географічних термінів та особистих відносин, не вдаючися в пояснювання назв грецьких божеств та героїв, наведених у поемах Гесіода, що завело би мене занадто далеко від моєї мети. Вона була осягнена, коли мій переклад дасть змогу українській інтелігентній публіці познайомитися з тим письменником, у всякім разі одним із світочів всесвітньої літератури.

Писано д(ня) 29/VIII (1913).

Примітки

Солон (друга половина VII ст. до н. е.) – афінський політичний діяч, реформатор, реформи якого були скеровані на обмеження прав родової аристократії – землевласників, і автор патріотичних та філософських елегій.

Сімонід – з острова Аморгоса, куди він переселився з острова Самоса, VII ст. до н. е., автор елепй і ямбів, із яких дуже мало збереглося до нашого часу.

Фокілід – VI ст. до н. е., грецький поет, автор так званих гномічних дистихів.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 311–312.