2. Піснь борони
Іван Франко
Я плуга
Подруга
І жена, –
Борона.
Скачучи, граючи полем гуляю, –
Фуркотом, дренькотом пісню співаю, –
А моя пісенька все та сама:
Ту була грудочка, – ту єй нема!
Но чи ти знаєш, хто я такая, –
Но чи ти знаєш мій початок?
Слухай уважно шуму грудок,
З них ти розснуєсь сказка самая!
Цить, – отсе камінчик – дзень!
Стій, – отсе корінчик – рви!
Гов, – ось грудочка – криши!
Гей, – наперед в Божий день!
Я жена колись була,
Меж людьми колись жила,
І була я – страх лукава, –
І була – погана справа!
Я сусіду – зчарувала,
Напоїла дурманом, –
До півнів я зільє рвала
Та літала комином!
Стій, – отсе корінчик – рви!
Гов, – он грудочка – криши!
Цить, – отсе камінчик – дзень!
Гей, – наперед в Божий день!
Чарівниця я була, –
Вигнали мене з села, –
Я за тоє в гнів попала,
Лихой хопти назбирала
І засіяла нев поле.
Зашептала над мітлов:
Сет-осет, будак, що коле,
Крийте поле все за мнов!
Цить, – отсе камінчик – дзень!
Стій, – отсе корінчик – рви!
Гов, – ось грудочка – криши!
Гей, – наперед в Божий день!
Прийшов до мні Петро святий,
Прийшов до мні Павло святий:
Повели мя краєм-лугом,
Повели мя полем-смугом:
«Зійди, жінко, світ цілий,
Посмотри, що-сь наробила:
Бог засіяв житом поле,
Ти ‘го хоптов приростила!
І буде тобі за то
Ось якая кара:
Ціле тіло спаде з тебе,
Щоб лиш кість остала.
А до тої білой кості
Приростут всі твої злості, –
І будеш ти довгі літа,
Поки кінця, поки світа,
Волочитися полями,
Микати бур’ян зубами,
І не станеш, не спочинеш,
Доки весь бур’ян не згине!»
Скачучи, граючи полем гуляю, –
Фуркотом, дзенькотом пісню співаю, –
А моя пісенька все та сама:
Ось ту корінчик був, – ту го нема!
Я плуга
Подруга
І жена, –
Борона!
Примітки
Публікується вперше. Подається за автографом (ф. 3, № 210, с. 2-4).
Петро святий… Павло святий – першоапостоли, персонажі, найчастіше Петро, народних повір’їв, легенд, апокрифів, що виникли як синтез народної творчості українців та прищеплюваного християнського віровчення. Святий Петро, як правило, виступає мудрим і дотепним посередником між людьми та Господом (див. записану І. Франком «Людську повістку о св. Петрі», ф. 3, № 219, арк. 12 – 12 зв.) в міру суворим, проте людинолюбним суддею.
Микола Бондар
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 91 – 93.