«Думи, діти мої…»

Іван Франко

Думи, діти мої,

Думи, любі мої!

З усміхнутим лицем

В тій понурій тюрмі!

Наче запах весни,

Налітаєте ви,

Скорбне серце моє

Потішаєте ви!

Де жура душу тлить,

Живе серце болить,

Де в важкій боротьбі

Духа втома в’ялить,

Де хитається ще,

Сумнівається ще

Ум, де думка нова

Загорається ще, –

Там ви, думи, летіть,

Слабосилих кріпіть,

В горя й сумніву змрік

Лийте радісний світ!

6 апр[еля] 1880

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1887, с. 17–18. Збереглися два автографи (№ 226, с. 3; № 227, с. 3). В одному з них (№ 226) вірш має назву «До дум».

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 34 – 35.