«Ой, що в полі за димове?..»
Іван Франко
Варіанти тексту
|
||
Ой, що в полі за димове?
Чи то вірли крильми б’ються?
Ні, то Доля грядки копле,
Красу садить, розум сіє,
Примовляє, приспівує:
«Сходи, красо, до схід сонця,
Ти, розуме, – спозаранку!
Рости, красо, до пояса,
Ти, розуме, вище мене!
Іди, красо, поміж люди,
Ти, розуме, громадами!
Не дайсь, красо, тому взяти,
Хто ти хоче світ зв’язати;
Не дайсь, красо, тому в руки,
Хто тя хоче в пута вкути!
А як впадеш у неволю,
То розплинься слізоньками,
То засохни без розплоду!
Ти, розуме-бистроуме,
Порви пута віковії,
Що скували думку людську!
Двигни з пітьми люд робучий,
Двигни з пітьми – та до мене!
Розхитай в нім ясні думи,
Розрости бажання волі,
Виплекай братерську згоду,
Поєднай велику силу,
Щоби разом, дружно стала,
Щастя, волі добувала!»
23 іюня 1880
Примітки
Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1887, с. 14–16. Збереглися чотири автографи: № 231, с. 5 – не повний, обривається після слів: «Хто тя хоче в…»; № 226, с. 8 – під назвою «Пісня»; № 239, с. 13 – чернетка з поправками.
В автографі № 227, с. 2, наявні незначні стилістичні відмінності порівняно з текстами інших рукописів. Це пізніший варіант твору, який не різниться від першодруку та другого видання збірки.
У десятому рядку виправляємо за автографами і змістом «краю» на «красо».
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 32 – 33.