«Рад би я, весно, в весельшії нути…»

Іван Франко

Рад би я, весно, в весельшії нути

Радісним співом вітати тебе,

В твоїй красі ненаглядній втонути,

Злятись з тобою, забути себе.

Рад би я яструбом плавать в блакиті,

Травкою ніжною п’ятись з землі,

Хвилею бурхать о скали розбиті,

Мушкою гратись в вечірнім теплі,

Вмерти, з життя розплистися на волю,

В рідній землиці спочити від сліз,

Щоб не чуть в серці пекучого болю,

Людської муки не бачити скрізь!

1881

Примітки

Вперше надруковано в кн.: «З вершин і низин», 1887, с. 14. Збереглися два автографи (№ 226, с. 6–7; № 227, с. 1). В автографі № 226 дата написання 3. 1. 1881. Автограф № 227 не датований.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 32.