Біля 18.11.1880 р. До М. П. Драгоманова

Ласкавий добродію!

Отсе вже мало що не місяць, як я обіцяв Павликові вислати для «Вольної спілки» дві дописі, одну про фабрику парафіни та керосини в Дрогобичі, а другу про середні (гімназіальні та реальні) школи в Галичині. Але з дописями тими така халепа, що про фабрику одержав я дані дуже неповні і мушу їх час від часу поповнювати. Допись кусниками друкується в «Pracy», а скоро добуду повніші дані, то сей час зладжу і вишлю Вам. А щодо шкіл, то тут треба переписувати велике множество справоздань, з котрими я ще досі не готов.

Я просив П[авли]ка, щоб прислав деякі книжки, які повиходили у вас, і, окрім програмів «Громади» та зазиву жидів, не дістав досі нічого. Відай, нема у вас грошей на посилку абощо, – значить, треба ждати.

У нас починається щось немов живіший рух серед молодежі. Белей задумав від Нового року видати нову часопись «Світ». Часопись має виходити раз на місяць, об’ємом в 3 листи, а зміст белетристично-науковий. На наукову часть думається покласти більшу вагу, ніж досі кладено в наших часописях, а предмети мають бути трактовані по можності популярно, через що уникати буде ся переводів, котрі завсігди для наших мужиків а й для многих з інтелігенції трохи потяжкі. Крім того, думка є давати в кожнім н[оме]рі на початку портрети всяких учених та заслужених людей з короткими звістками про їх життя й роботу. Се не обтяжить занадто бюджету, бо у нас є чоловік, що з дереворитів (надрукованих на папері) вміє знімати цинкографії, що прийдеться досить дешево. А главноє, була б заохота посторонніх людей, щоб читали.

На перший раз задумано подати портрет Костомарова і рішено просити Вас о короткий начерк його життя, націхування, значення і напряму його творів. Будьте ласкаві і не відмовте нам як сього, так і взагалі своєї підпомоги і вказівок у праці. Що газета своя у нас потрібна і що вона багато може причинитися до збудження і піддержання живішого руху серед молодежі і навіть серед люду, сього, бачиться, нема що доказувати. Але щоб до сього дійшло, треба попровадити її розумно і оглядно, і ось у тім згляді нам потрібна Ваша рада і Ваші вказівки.

Ми хотіли б писати і одверто, не крутячи та фальшивлячи, і заразом спокійно та науково, щоб прокураторія не могла за що-небудь причепитися. Задля того ми думали б на разі оброблювати питання менше дразливі, а важні, як, напр., питання біологічні, психологічні та культурно-історичні, а з економічних також такі передовсім, у котрих найлегше мож защититися цифрами та фактами історичними (питання про людність, про гроші і т. д.). Конечно, се на разі, і прочі питання не виключені з програму.

Досі тільки щодо історії у нас не найшлось нікого, хто би взяв на себе знакомити нашу публіку з її новими поступами і методами. Знаєте, в нашім університеті історична наука безмірно далека від усяких ширших поглядів, і люди, виходячі з школи Ліске, можуть у найліпшім разі написати суху монографію «по подлинным документам», але про історичну критику, про зв’язок між минувшим а теперішнім у них і казки нема. Так отож чи не прийняли б Ви на себе час від часу написати статейку, освічуючу історію, для нашої газети? От, хоч би, н[а]пр., Ваша стаття «Об изучении старинной истории», печатана в «Жур[нале] мин[истерства] нар[одного] [пр]oсв[ещения], доповнена і переладжена, була б дуже хорошим здобутком для нашої газети і вказала би нашій учащійся молодежі новий світ історичного слідження, котрий на нашім університеті не швидко хто їй покаже.

Розкажу Вам ще, як розділено у нас прочі відділи і як уладжена редакція. Тиждень тому зійшлись були люди, щоб поговорити о виданні газети. Обговоривши напрям і другі формальності (правопись і пр.), згоджено ся на то, щоб редакція обнімала якнайбільше число охочих і робочих людей, котрі б поділилися на самостоячі групи, опрацьовуючі відрубні галузі: одна група для біології, друга для економії і наук суспільних, третя для антропології, четверта для белетристики.

Щодо відділу антропологічного, ми віднеслись до віденців і ждем ще відповіді від них. Прочі три групи зложені будуть тут у Львові. Кожна група складає і порядкує надіслані статті, припадаючі в її фах, і редактор обов’язаний містити їх без зміни, а морально відповідає за них (перед публікою, не перед судом) редагуюча група. До редактора належить тільки адміністрація і розклад статей у печаті.

Якби Ви могли і були ласкаві взяти на себе редагування відділу історичного, то дуже б нам то було наручно, і ми на Ваше жадання могли б час від часу висилати Вам деякі матеріали, яких би Ви зажадали і які найшлись би в нашій бібліотеці, а також слали б Вам для перегляду роботи історичні, якби тут які у пас найшлися (чого, однако, ніщо боятися). А якби Ви не могли прийняти того на себе, то й так, будьте ласкаві, не забувати про нас і часом досилати нам хоч ширші статті, а хоч би й коротші нотатки, як колись Ви досилали до «Друга». Ми удались би й до д. Подолинського з такою ж просьбою, а тільки не знаєм, де він обертається. Не знаю також, де є П[авли]к, чи в Женеві, чи вже в Монпельє, і як до нього писати.

А тепер скажу Вам ще дещо про грошові обставини нової газети. На передплатників на разі годі надто багато числити. У нас раховано на 100, се значить 400 р. річно. Цілі ж кошти видавництва обраховано на звиш 800 р. Щоб покрити нестаючу половину, рішено шукати людей, котрі б обов’язалися платити місячно по 1 ринському на піддержку газети. Таких людей треба би 35, а досі винайдено їх коло 20. Не знаєм, що скажуть віденці, на котрих ми числимо бодай на 5 людей платячих, а 15 пренумеруючих. У нас в семінарі духовнім дивним дивом зачинають рушатись люди – рішили пренумерувати і навіть складку робити на нову газету. Так само й прочі студенти дуже радо приймають сю думку, і чень, воно якось дасться удержати.

Саме що одержали ми лист, де люди жалуються на малий об’єм задуманої газети. Воно й справді, об’єм малий, але що ж робити, коли й сей так тяжко піддержати.

І ще одно хотіли б ми просити Вас. Коли у Вас є зносини з Росією, чи не могли б Ви виєднати для нас яких газет або книжок. А то нічогісінько не мож дістати, а скільки вже ми написалися на всі боки! З журналів тільки один «Вест[ник] Евр[опы]» дістає «Лихвар», ну, та нам з того користі мало – захопить Барвінський або хто, та й держить. А виписувати за гроші у нас нема способу.

Отсе, бачиться, все, що мав писати Вам. Будьте здорові і, просимо, відписуйте, як Ви глядите на це діло та чи й оскільки будете могли допомочи нам – своїми працями?

Ваш Ів. Фр.

Маємо також обіцяні дописи з Цюріха і Франції про рух робітницький на Заході.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 18 – 20.

Датується орієнтовно за змістом, а також за датою одержання цього листа М. Драгомановим – 23 листопада 1880 р.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1313.

…задумано подати портрет Костомарова… – Написаний М. Драгомановим на замовлення І. Франка нарис «Микола їв. Костомаров. Очерк життєписний» був надрукований у журн. «Світ», 1881, № 1, с. 15 – 17; № 2, с. 29 – 31.

Ліске Ксаверій (1838 – 1891) – польський історик, професор Львівського університету.

«Об изучении старинной истории» – стаття М. П. Драгоманова «Положение и задачи науки древней истории» («Журнал министерства народного просвещения», 1873, № 10).

«Журнал министерства народного просвещения» – виходив у Петербурзі 1834 – 1917 рр. Публікував, зокрема, статті відомих російських учених з усіх галузей науки, рецензії на художні твори та наукові праці.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 256 – 259.