31.12.1880 р. До М. І. Павлика
| Львів |
Коханий!
Вчора дістав оба Ваші листи враз, і посилаю жадані рукописи.
Против «інсинуації» мушу виразно застеречися, так як Ви ж самі признаєте, що лист писаний був in modo imperativo. Я, значиться, міг відповідно до того писати «каже», а не «просить». Впрочім, се мала річ, а суть мого листа зовсім не в тім. Я ще раз позволю собі пожаліти, що Ви, виїхавши з Австрії, так грунтовно забули тутешні порядки і, сидячи в вольнім краї, тратите час і роботу (свою і других людей, зецерів) надрукування «Одвертих листів», зайнятих переважно ділами особистими, не пояснюючих нікому нічого, помимо ясного способу говоріння.
Адже подумайте самі, чи воно тактовно і потрібно розказувати народові свої домашні справи, про котрі він і не цікавий і з котрих пізнання йому нічо не прийде. А що я виразився «наших», хоть під листом підписані тільки Ви, то се має причину: адже в листі говориться не лиш про Вас самих, а, впрочім, хоть би й так було, то все-таки противники (Ви знаєте се), скоро здужають дізнатися що-небудь про одного, сей час на всіх се зводять. Публічно протестувати против Вашого листа нема сенсу, бо раз, що він не в публічних руках, а друге, що, хотячи з ним полемізувати, треба б вдатися в подрібності, а сього якраз ми не можем і не хочем. Вистачить те, що ми запротестували приватно.
Впрочім, се ще, думаю, зовсім не причина зривати з нами всякі зносини для того, що ми позволили собі сказати одверто свою думку про Ваш лист. Те, що Ви кажете «не безпокойтесь», сказано, признайте самі, трохи запізно. Ви печатаете лист, призначений для Галичини, печатаете в такім тоні, немов би вже завтра мала тут вибухнути реюлюція (принаймні кінець так писаний) і присилаєте нам цілий наклад з ласкавою просьбою: нате-тко, роздайте, – не подумавши вперед, чи його можна так безкарно і спокійно у нас роздати, і не спитавши нас, чи ми зможемо взяти на себе тоту роботу, чи є у нас люди, котрі б могли як стій так зараз поїхати в Коломийське і т. д. Одним словом, Ви робили in Blaue hinein, а супроти нас Ви поступили, скажу прямо, автократично. Що ж нам на се? Не писнути нічого? Чи, як Ви кажете, протестувати публічно? Гарний спосіб! Виговорися публічно, виговорися дочиста і дай усяким посіпакам усі немногі нитки в руки, які в’яжуть нас з собою і з прочим світом. Гарний спосіб! Досить уже, що Ви виговорились.
Як ще раз кажу, се все не причина зривати всі зв’язки з нами. Будьте вирозумілі на наші обставини, хоть трошки вирозумілі. Впрочім, і то правда: кого не припікає, той ся не відсуває.
У нас друкується газета «Світ», – певно, вже знаєте від М[ихайла] П[етровича]. Досі не писав до Вас о ній нічого, бо не було коли, закрутенія. Видавець Б[еле]й. Розуміється, д. Подолинського і Вас просимо до роботи. 1-й н[оме]р зашлем Вам, скоро вийде.
Прощайте!
Ваш Ів.
Примітки
Вперше надруковано: Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 3, с. 317 – 319.
Дату вказано М. Павликом [Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 3, с. 317].
Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1490.
Против «інсинуації» мушу виразно застерегтися… – М. Павлик робить таке зауваження до цього рядка: «Я назвав інсинуацією з боку д. Франка те, що він, бувши, очевидячки, в злім гуморі, побачив у моїх словах «in modo imperativo» «розширіть» мій «Друкований лист до людей», – наказ, а не просьбу» [Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 3, с. 317].
…на друкування «Одвертих листів…» – «Друкований лист Михайла Павлика до людей» був виданий брошурою в Женеві у 1880 р.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 262 – 263.