11.12.1885 р. До М. П. Драгоманова

Ласкавий добродію!

Діставши нині Ваш лист, зараз і відписую Вам, поперед всього о тім, що для мене найбільш болюче, о Вашій замітці до листа Тургенева і о Вашім протесті по поводу її напечатання. Може бути, що була се з мого боку нетактовність печатати Вашу замітку в «Зорі». Я пригадую собі добре, що Ви ще 1883 р. заборонили мені печатати її в «Зорі», тоді, коли не хотіло напечатати «Діло». Тільки ж тепер обставини настільки змінилися, що «Зоря» перестала бути власністю Парт[ицького], а коли його ім’я ще й стоїть під нею, то тільки як вивіска, та й то призначена на замазання. Отому-то, бажаючи хоч таким дрібненьким причинком пригадати галицькій публіці Вас і Вашу роботу, я перепер уміщення Вашої замітки.

Позволяючи на її уміщення, дотеперішній безпутній комітет уважав се свого роду концесією для моїх симпатій, за котру мені прийшлось заплатити їм уміщенням «Синів» та «Хрущів». Отже, можете подумати собі, яку радість зробив їм Ваш протест і як пильно поквапились вони, щоб і з нього укувати оружжя проти мене. Звісно, при дотеперішнім складі комітету нема і бесіди об його заміщенні в такій формі, як Ви його прислали; сумніваюсь, чи і в слідуючім році се зможу зробити, так як теперішній властивець «Зорі» – Товариство ім. Шевченка – не позволить кидати каменем на Парт[ицького]. Коли б Ви обставали доконче при дослівнім заміщенні Вашого протесту, то мені приходилось би, вибираючи між Вашою приязню а редакцією «Зорі», покинути сю послідню.

З свого боку, я чую, що Вам належиться сатисфакція за напади Парт., і для того, коли б Вам се було до вподоби, я постарався би при обговоренні «Політичних пісень» в однім з перших номерів слідуючого року дати обширну замітку, реасумуючи напади на Вас галичан і зводячи їх ad absurdum, а опісля й згадку про Ваш протест проти уміщення Вашої замітки. Коли ж така сатисфакція була Вам достаточною, то я прирікаю Вам її вчинити або виступити з «Зорі».

Поки перейду до дальших точок Вашого листа, мушу поперед всього сказати Вам про одну річ, котру ми з Остапом і др. задумали. Бачачи неможність ніякого поступового руху серед наших старших народовців, ми задумали, з одного боку, не покидаючи «Зорі» як органу белетристично-літературного з характером мішаним – старо- і молодонародовським, – видати в слідуючім році щось свого, більш ясного і рішучого. Остап радить видати альманах в яких-небудь 30 листів; я був би за видання квартальника; чотири книжки в році, кожна по 10 аркушів об’єму; могли би, чень же, гарно заманіфестувати роботу, змагання і бажання наймолодшої партії.

Правда, перше діло – кошт. Видання такої книжки чи такого квартальника коштувало б около 1000 з[лотих] р[инських]. Можна числити на те, що бодай половина того кошту покриється з передплати. На покриття другої половини у мене є ще з торішніх київських грошей 150 зр. (не числячи ті, що у Вас); надіюсь, що Акад[емічне] братство дало б також зо 150 зр. Решту (200 зр.) треба б покривати чи то з розпродажі поодиноких н[оме]рів, чи як-небудь інакше, – на всякий спосіб, хоч би прийшлось і самому поволі ті гроші сплачувати, – біда не велика. Коли б мені удалось продати котрому з польських книгарів право накладу на мої новели (а я об тім тепер завів переписку з Варшавою і Петербургом), то, може би, й у мене дещо трохи грошей показалося, з котрих головну часть звісно, я пустив би на видання.

Що при тім виданні я в великій мірі числив би на Вашу поміч, се розуміється само собою; з власних праць, крім деякої белетристики, я бажав би помістити тут бодай два-три очерка з критики «письма св[ятого]», популярно зладжені, а з перекладів дав би найрадше популярні виклади статей Фрітца Шульце, поміщених у «Kosmosi» і становлячих собою органічну цілість: 1) як розвивалось виображення «душа»? 2) грецька філософія від Фалеса до Арістотеля (по Целлеру); 3) початок, зріст і упадок погорджування природи (християнства); 4) боротьба між реалістами і номіналістами; 5) зріст наук природних від Декарта до Дарвіна. Сі статті – се короткий, а дуже гарний виклад історії філософії, де особливо ідейна сторона християнства показана дуже добре і глибше, ніж, н[а]пр., у Дрепера.

Крім того, пішла б туди бодай половина праці Остапової, дальше праця П[авли]ка про читальні, з може, й його переклад Тілле і ще дещо з наших галицьких праць. З Ваших праць пожадано було б нам до того видання дістати такі, котрі не могли б ввійти в «Зорю», пр[иміром] обіщані Вами «Споминки про Галичину і Угорщину» і що, крім того, вважатимете відповідним.

Статтю Cosquin’a про народні оповідання будьте ласкаві зладити якмога швидше. Щодо кобзарських дум, то я б з дорогої душі бажав, щоб вони були у нас напечатані, та ще з Вашими увагами, й маю надію, що прочі члени комітету згодяться на печатания тексту дум фонетикою. Впрочім, об сім я побалакаю якнайшвидше з ними, та й діло не таке пильне, бо наперед повинна б піти стаття Cosquin’a, затим уже матеріал.

Коли Ви прийметесь редижирувати шматочками матеріал етногр[афічний], то я постараюсь переслати Вам усе те, що в мене є позаписуване, як тільки найду час позбирати все докупи. Жаль великий, що з позаписуваного якраз найменше казок. Зашлю Вам також дві рукописі апокрифів, які у мене є. Маю також збірничок рукописних статутів братств церковних від 1582 до середини 18-го віку; Ви, мабуть, задумували щось писати о братствах; коли б Вам треба було тих рукописів, то міг би Вам переслати їх до використання.

Щодо оповідань з «письма св[ятого]», то я бажав би почати спочатку, з першої книги Старого завіту, і для того дуже бажав би мати хоч способом позички для використання Рейса том І (Préface et Introduction generale) i оба томи 3-ьої часті, де говориться про пентатевх. Чи не можна сі три томики як-небудь особисто купити антикварським способом? У мене в руках тепер книжка Аббе Vigouroux про Біблію, попівська дуже, але дає доволі багато цікавого матеріалу і на вступі історичний огляд раціоналістичної німецької критики з обширними виписками особливо з Штрауса. Ціттеля книжечки, про котрі я згадував, дуже інтересні: се підручники здобутків біблійної критики, з котрих один призначений для протестантської молодежі народних шкіл, а другий, обширніший, для середніх шкіл, Вельгаузена «Prolegomena» випишу.

Стаття Ваша в «Киевск[ой] стар[ине]» про театр дуже цікава, і я вже просив самого будущого редактора «Зорі» Калитовського, щоб зробив з неї для «Зорі» обширне резюме. В двох послідніх номерах за сей рік я подаю в доповненім перекладі свою по-польськи написану статейку про театр (штучний) у Галичині, де в примітці згадав і про останки народного театру по наших селах і містечках, оскільки я чув про них.

Від петербуржця не маю ніякої звістки, хоч писав йому вже кілька разів і в різних ділах, але не маю від нього ніякої відповіді. Я просив його о деякі книжки; між іншим, він обіцяв мені прислати літографовані лекції Веселовського по народній літературі, і нічого не одержав.

З Києва також нема ні вітру, ні хвилі, і вже з півтора місяця. Чую через Тернопіль: В[олодимир] Б[оніфатійович] смертельно недужий.

Книги від Вас получив і дав у ред[акцію] «Діла», в бібл[іотеку] Оссол[iнських] і в «Просвіту». В братство дав не прямо, а на приватні руки, бо в братстві якраз була поліцi[йна] ревізія, в котрій забрано з бібліот[еки] Ваші видання і виточено братству процес за їх розширювання. Замі[сть] «Академического] кружка», котрого члени писали на братство денунціацію і, запевно, Вашого видання не приймуть, я дам його в бібліотеку Народного дому. Чому «Діло» не згадує – не знаю. Дивне воно собі!

Сими днями буде там у Вас чоловічок від нас; я передав через нього для Вас Кольберга послідні речі, а також Крауса «Югословенські казки». З книг, котрі Ви згадуєте, у нас у бібл[іотеці] є тільки Афанасія Чужб[инського] «Поэтические воззрения», а з Буслаева тільки «Сказание о Меркурии».

Шлю Вам несподіванку під бандероллю. Щиро поздоровляю Вас.

Ваш Ів. Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., т. 1, с. 138 – 140.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1347.

…Ваш лист… – Мається на увазі лист М. П. Драгоманова від 7 грудня 1885 р. [Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1619, с. 75 – 98]

«Хрущі» – нарис «З життя хрущів на високій верховині», вміщений у 23-му номері журналу «Зоря» за 1885 р. під псевдонімом Денис.

… при обговоренні «Політ[ичних] пісень» в однім з перших н[оме]рів слід[уючого] року… – Обговорення праці М. Драгоманова «», ч. 1, розділ II, Женева, 1885, на сторінках «Зорі» у 1886 р. не відбулось.

Фалес (близько 624 – 547 р. до н. е.) – давньогрецький філософ, родоначальник античного матеріалізму і діалектики.

Декарт Рене (1596 – 1650) – французький філософ, фізик, математик і фізіолог.

… обіщані Вами «Споминки про Галичину і Угорщину»… – Певно, мається на увазі розділ з «Австро-руських споминів», які вперше вийшли в 1889 р.

Статтю Cosquin’a про народні оповідання… – Йдеться про статтю французького фольклориста Емануїла Коскена «Європейські народні казки та їх походження».

Щодо кобзарських дум, то я б з дорогої душі бажав… – У листі до І. Франка від 7 грудня 1885 р. [див. Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 136] на запрошення до співпраці у відділі «Фольклор» журналу «Зоря» з 1886 р. М. Драгоманов радив «почати видання матеріалів з чогось капітального, – напр. з збірки кобзарських дум, зробленої ще у 1808 р.».

Коли Ви прийметесь редижирувати… – У згаданому листі від 7 грудня 1885 р. М. Драгоманов наполягав, щоб журнал «Зоря» подавав етнографічний матеріал українським фонетичним правописом, а не народною етимологією.

Vigouroux (Вігура; 1873 – 1916) – французький дослідник Біблії.

Вельгаузен Юліус (1844 – 1912) – німецький історик, дослідник історії євреїв та історії середніх віків. У праці «Вступ до історії Ізраїлю» (1878) довів, що головна частина Біблії – «П’ятикнижжя» – є кодексом жреців, складеним у VI чи V ст. до н. е.

Стаття Ваша в «Киеве[кой] стар[ине]» про театр… – Йдеться про статтю «», що була вміщена в 11-й книзі «Киевской старины» за 1885 р.

… свою по-польськи написану статейку про театр… – Йдеться про переклад статті «Teatry rusińskie w Galicyi» («Prawda», 1885, № 29, с. 339 – 342), надрукований в «Зорі» за 1885 р., № 23-24.

…тільки Афанасія Чужбинського… – Певно, йдеться не про О. С. Афанасьєва-Чужбинського, а про Олександра Миколайовича Афанасьева (1826 – 1871), російського історика, етнографа і філолога, укладача збірника «Украинские народные сказки» (вип. 1 – 8, 1855 – 1863). У даному випадку, можливо, йдеться про працю «Поетичні погляди слов’ян на природу» (1866 – 1869).

Буслаев Федір Іванович (1811 – 1897) – російський філолог, академік Петербурзької Академії наук, один з представників культурно-історичної школи. Автор праць з історії російської мови, давньоруської літератури, фольклору та мистецтва.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 585 – 589.