2.01.1885 р. До М. П. Драгоманова
| Львів | Львів, д[ня] 2/1, 1885 |
Ласкавий добродію!
Хоч я доволі давно дістав уже Ваш ласкавий лист, але не відписував на нього, ждучи, як тут у нас діла уложаться, щоб могти Вам написати, на чім стоїмо.
Поперед всього про книжки, о котрі просите. Sadoka Barącza «Fraszki» я замовив для Вас у антиквара, котрий обіцяв, що сими днями дістане, – скоро добуду, то зараз вишлю Вам. «» теж надіюсь купити, Кольберга «», томи І і II у мене є; тепер з них один чоловічок робить реферат для Етногр[афічно]-стат[истичного] кружка, скоро скінчить (то значить, зараз по святах), вишлю Вам. Не знаю, як нам бути з «Zbiorem wiadom[ości] do antropol[ogii] kraj[owej]». У мене є всі досі вийшовші томи, майже в кождім є дещо й до нашої етнографії, хоч, здається мені, цінного небагато. Я готов вислати їх Вам, крім трьох перших, котрі, як кажете, Ви бачили. Може б, Вам надто придались найновіші томи Кольберга «Lud Polski» (XVI і XVII) і перший том його нового видавництва «Mazowsze», – книги ті також є у мене і можу Вам їх вислати на жадання.
Чув я від П[авли]ка, що Ви видаєте дальший випуск пісень, і то, мабуть, пісні про панщину і її скасування. Не знаю, чи при піснях чисто народних будете печатати також і пісні, вмисно пущені між народ (як пісні Ценглевича і деякі з 1848 року)? Щодо пісень Ценглевича, то, крім напечатаних у «Noworoczniku demokr[atycznym]», я маю ще три записані з уст, а іменно: «Далі, хлопці, в руки коси…», «Орав мужик край дороги…» (напечатана в «Зорі» сього року, котру швидко Вам вишлю) і третю: «Доки німець псами їхав…», записану неповно. Коли б Вам на що здалися, то я готов Вам їх прислати в відписах. В додатку до сього листа засилаю Вам пісню з р. 1848 про Стадіона, зложену, як на той час і як на поляка, дуже гарно. Записав її сими днями один наш товариш з уст якогось поляка.
А тепер про наше видання. Отсе вчора зійшлись були до мене люди, чоловіка з 12 молодежі, і ухвалили будь-що-будь видавати свою окрему газету, котра б «лучила нас з Європою». Щоб не зробити фіаско з грішми, рішено не зачинати видання, поки не буде на ту ціль зложено бодай 500 з[лотих] р[инських]. Звісно, і Академічне братство і Товариство жіноче в Станіславі заявили готовість по змозі сили підпирати видання і причинятися до його почину.
На «Зорю» вже тепер, поки ще 1-й н[оме]р не вийшов, многі махнули рукою, і то многі з старших, а поперед всього сам Партицький. Тільки Кониський конопадить мене конче приставати до неї ради патріотизму, але я на те відповів йому трохи, може, навіть прегостро. На всякий спосіб на Україну в грошовім згляді ми не числимо, хоч бажали б якнайбільше числити на їх праці, – чого, розуміється, вони й не відмовляють. В посліднім листі, котрий я нині одержав, Кониський запрошує мене приїхати по святах до Києва, що я, впрочім, дуже радо зробив би. Та тільки там, мабуть, якась халепа, бо нині прийшов від Кон[иського] другий лист, алярмуючий, щоб, пишучи до нього, не слати на його адрес, а тільки до Качали, бо щось, мовляв, наші (галицькі) тверді наробили біди. Побачимо, що буде дальше, а як буде змога, то я готов поїхати.
Над виданням у нас буде ще ширша рада, по котрій зараз оголосимо проспект. Я думаю, що перший н-р повинен би появитися не пізніш першого липня 1885. До того часу я скінчу й роботу над Федоровичем, значиться, і у мене буде хоч що трохи своїх грошей. Конечно, я надіюсь, що й Ви схочете приступити до нової редакції, наразі хоч би на тих умовах, на яких обіцювались приступити до «Зорі». На раді нашій говорено, щоб нова газета поперед всього подала ряд основних статей про нашу країну, її теперішній стан і недавню минувшість. Стаття про Україну готова вже давно (Шульгіна), статтю про Галичину пише Остап, а я буду міг доповнити її дечим (1848 роком і т. і.), що він обминає. Від П-ка чув я, що у Вас є приготована до «Слов’янської громади» стаття про Угорську Русь, – от би було славно, якби Ви могли поступити її до нашого видання.
Не знаю, чи писав Вам П-к о задуманім ним видавництві для читалень. Діло се дуже важне і дуже пильне, але не знаю, чи П-к доволі обчислився з средствами і силами. Я, конечно, готов для нього зробити, що зможу. «Русько-українська бібліотека», котрої перший томик я, бачиться, вислав Вам, розходиться дуже добре. З першого томика, напечатаного в 1000 прим., є ще у видавця несповна 100 – решта розпродана. Вийшов уже другий томик Барвінського «Сонні мари», котрі також шлю.
Засилаю Вам сердечне поздоровлення і остаюсь Ваш,
Іван Франко.
Львів, д[ня] 2/1, 1885
Згадка про коваля наводить мене на догад, чи автором тої пісні не був Цибульський, автор кількох брошурок і віршів руських в р. 1848, котрий підписувався «Коваль з Товмача». Деякі його речі є у мене, і можу Вам прислати відписи, так само як і другого поляка, що писав руські вірші, Балтазара Шуцького, автора двох гарних оповідань руських: «Про те, як німець-урядник голосив хлопам русинам дарування конституції» і «Оповістка діда лірника о вояцькій службі». Давно ще, в гімназії, чув я від одного товариша, мужичого сина, пісню, котра починалась словами:
Ой німці, ви німці,
Де ваш розум дівсі?
Більше з неї не тямлю, але товариш той попом у Горожані коло Львова, і я написав до нього, щоб він списав її для мене. Мені говорено також, що в Горожані зложена була мужиками пісня про тамошню різню 1846 р., – але досі я її не дошукався.
Примітки
Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., т. 1, с. 102 – 103.
Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1337.
…щоб могти Вам написати, на чім стоїмо. – Обговорюючи у листах до І. Франка [лист від 25 жовтня 1884 р., Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., т. 1, с. 95] програму «Зорі», яку з 1885 р. мав редагувати Франко, М. Драгоманов радив «зміст газети держати чисто європейський», не ставити на передній план національних питань, а звертатись також до політичних, соціальних, культурних, приставати лише на формальні компроміси.
Баронч Садок (1814 – 1892) – вірменський церковний історик. Автор монографії польською мовою з історії західноукраїнських міст. Видавав збірки українських казок та приказок. Його «Bajki, fraszki, podania, przysłowia i peśni na Rusi» вийшли у Львові у 1886 р.
Жолкевський Станіслав (1547 – 1620) – польський коронний гетьман.
«Zbiór wiadomości do antropologii krajowej» – видання Краківської академії наук (1877 – 1895, тт. 1 – 18).
«Mazowsze» – праця польського фольклориста й етнографа Оскара Юлійовича Кольберга (1814 – 1890).
… напечатана в «Зорі» сього року… – Записана К. Ценглевичем пісня «Орав мужик край дороги…» надрукована в «Зорі» № 5 за 1884 р.
Стадіон фон Вартгаузен Франц Серафім (1803 – 1853) – реакційний австрійський політичний діяч, у 1846 – 1848 рр. – намісник цісаря в Галичині.
В посліднім листі, котрий я нині одержав… – Йдеться про лист О. Кониського до І. Франка від 17 (29) грудня 1884 р. [Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1603, с. 449-452]
…від Кон[иського] другий лист… – Мається на увазі лист О. Кониського від 30 (18) грудня 1885 р. [Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1603, с. 469 – 470]
Качала Володимир – купець з Галичини, що орендував у Києві готель і ресторан «Мінеральні води».
… статтю про Галичину пише Остап… – Певно, йдеться про якусь частину праці О. Терлецького «Літературні стремління галицьких русинів від 1772 до 1872 р.», надруковану у Львові в 1894 – 1895 рр.
«Слов’янська громада» – журнал, який збирався видавати С. Подолинський з метою об’єднання у ньому демократичних діячів слов’янських країн.
…писав Вам П-к о задуманім ним видавництві для читалень. – Йдеться про серію книжок для читалень під назвою «Сільська читальня».
Цибульський Войцех (1808 – 1867) – польський філолог і критик.
… пісня про тамошню різню 1846 р…. – Йдеться про трагічну розв’язку селянського повстання 1846 р. в Західній Галичині.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 516 – 519.