8.08.1898 р. До А. Ю. Кримського

Дорогий друже!

Ваш лист не застав мене у Львові. Я живу тепер на селі в горах у Гуцульщині, бажаю трохи відпочити, а надто маю чимало роботи, юж не прогнівайтесь, що відписую Вам трохи пізно.

Що маю відповісти на Вашу просьбу? Дані про моє життя від 1890 року? Їх дуже небагато: піврічний побут у Відні 1893 і докторат 1894 р., моє старання о доцентуру руської літератури на Львівськім університеті по смерті Огоновського, смерть Драгоманова, мій троєкратний упадок яко кандидата на посла до ради державної, видавання «Житя і слова», мої статті в «Zeit», що наробили мені ворогів між поляками, особливо стаття про Міцкевича, що була причиною мого виступлення з «Kur[jera] Lwows[kiego]»; ось ті важніші факти моєї біографії, про які Вам, думаю, можна згадати. Обширно говорити про них, мабуть, не варто, треба би писати багато, а мало з того пожитку.

Я особисто був би Вам далеко більше вдячний за основний розбір моїх писань, котрий міг би і публіці, і мені самому вияснити не тільки добрі, але й слабі боки моєї роботи. Правда, повне вияснення могло б бути аж при повній знайомості моєї біографії з усією її «підноготною», тим більше, що майже всі мої писання пливуть з особистих імпульсів, з чуття далеко більше, як з резонів, усі вони, особливо моя белетристика, напоєні, так сказати, кров’ю мого серця, моїми особистими враженнями і інтересами, усі вони, як я вже говорив, у певній мірі (не в такій аляповатій, як се зрозумів Огоновський) є частки моєї біографії. На таку біографію ще не час, для неї я мусив би поперед усього написати свої мемуари, котрі бог зна чи будуть коли написані, та й чи варто їх писати.

Ви, розбираючи мої писання, мусите – здається мені – стати на іншім становищі, на становищі укр[аїнсько]-руської суспільності, котру мої особисті мотиви і імпульси нічого не обходять, для котрої важно тільки, що дає їй писатель, що в тім є здорове, нове, корисне, а що ні. Мені здається, що Ви будете могли зробити се ліпше, ніж хто інший (признаюсь, я сам і нараяв Комітетові просити у Вас сеї роботи); у Вас менше доктринерської апріорності, з якою, нпр., Левицький у «Народі» розбирав моє «В поті чола», а зовсім нема ані сухої схоластики Огоновського, ані тої особистої зависті і імпотенції, з якою ницював мене Щурат.

Я тільки бажав би одного, щоб Ви позбулися тої Kleinkramerei, що заставляє Вас винаходити дрібні помилки, а за ними не позволяв побачити основного – доброго чи лихого. Се у Вас часом доходить до смішного і не раз, як ось у Вашій рецензії на Дрепера, робить дуже погану прислугу всій Вашій літературній репутації.

Я мав давно написати до Вас з просьбою писати для «Літ[ературно]-наукового вiсн[ика]», та чую, що Ви обіцяли вже прислати для нього Руданського «Царя і солов’я». Також бажалось би мені ввійти з Вами в давніші зносини задля книжок. Другого зшитка «Палеї» я таки не дістав. Чи читали, як «раздѣлал меня пад арех» и. Істрін у «Журн[але] Мин[истерства] нар[одного] просв[ещения]» за «Апокрифи»? Я відповім йому на його балакання дещо в передмові до другого тому, що власне друкується і подасть для вчених деякі несподіванки.

Дуже інтересні Ваші переклади з арабів у «Привіті». Давайте таких речей якнайбільше!

Здоровлю Вас щиро.

Ваш Ів. Франко.

Р. S. Тут я забавлю до кінця лат[инського] серпня, але Ви адресуйте до Львова, найліпше на канцелярію Тов[ариства] ім[ені] Шевченка (Акад[емічна], 8), в передачу такому-то.

Примітки

Вперше надруковано: Франко І. Твори в 20-ти т., т. 20, К., 1956 р., с. 578 – 580.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 89).

Що маю відповісти на Вашу просьбу? – У листі від 13 липня 1898 р. А. Кримський звернувся до І. Франка з проханням подати про себе короткі автобіографічні відомості за 1890 – 1898 рр., оскільки створений у Галичині ювілейний комітет по відзначенню 25-річчя літературної діяльності І. Франка запропонував йому написати до збірника статтю про ювіляра (Кримський А. Ю. Твори в 5-ти томах, т. 5. К., 1973, с. 315 – 316).

…не в такій аляповатій, як се зрозумів Огоновський… – Мається на увазі розділ про І. Франка в «Історії літератури руської» О. Огоновського (ч. III, 2 відділ. Львів, 1893, с. 915 – 1072).

…Левицький у «Народі» розбирав моє «В поті чола»… – Левицький Є. В поті чола. Образки з життя робочого люду, написав Іван Франко. – «Народ», 1891, чч. 3, 4 – 5, 7.

…з якою ницював мене Щурат. – Щурат В. Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач штуки («Зоря», 1897, № 5 – 7).

…у Вашій рецензії на Дрепера… – Рецензія А. Кримського на переклад книжки американського вченого Джона Уїльяма Дрепера «Історія боротьби між вірою і наукою», зроблений М. Павликом («Зоря», 1897, № 20, с. 398 – 399).

…Руданського «Царя і солов’я»… – Поема С. Руданського «» (ЛНВ, 1899, кн. 3, с. 241 – 261).

Другого зшитка «Палеї» я таки не дістав. – Йдеться про вид.: Палея Толковая по списку, сделанному в г. Коломне, в 1406 г. Труд учеников Н. С. Тихонравова, вып. І – II. М, 1892 – 1896.

…«разделал меня пад арех» п. Істрін… – І. Франко говорить про рецензію В. Істріна на І том «Апокрифів і легенд з українських рукописів» «Новый сборник ветхозаветных апокрифов». – «Журнал Министерства народного просвещения».

Я відповім йому на його балакання дещо в передмові до другого тому… – У другому томі «Апокрифів і легенд з українських рукописів» (Львів, 1899) І. Франко з В. М. Істріним не полемізував.

…Ваші переклади з арабів у «Привіті». – А. Кримський подав кілька своїх перекладів з арабських поетів у збірнику «Привіт д-ру Івану Франку в 25-літній ювілей літературної його діяльності…». Львів, 1898, с. 124 – 129.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 109 – 110.