29.08.1898 р. До Адольфа Черного

Високоповажаний пане!

Спішусь відповісти на Ваш лист, котрий дуже врадував мене. Думка Ваша – видавати часопись, присвячену життю і змаганням всіх слов’янських народів – не знаю, чи щаслива з погляду опортуністичного, але є виразом потреби, здавна відчуваної дуже многими. Я сам не раз жалував, що немає такої часописі, а тепер бачу, що вона може постати і держатися на відповідній висоті тільки в Чехії. Дай боже Вам доконати сього! Я зі свого боку готов допомагати Вам усім, що можу зробити для сього.

Та на початок позвольте зробити деякі уваги, а може, тільки деякі запитання щодо програми Вашого видання. Ви гарно висловили своє чуття – відноситися до всіх народів з рівною любов’ю і рівною справедливістю, і на сьому можна б перестати, коли б Ви хотіли свій журнал обмежити на саму літературу і науку.

Але, входячи на поле політики, треба, здається мені, мати якийсь конкретніший програм, щоб не ввійти в колізію і з публікою, і зі співробітниками. Тут журнал не може бути заїзною корчмою, де кожного однаково радо гостять – чи він аристократ чи демократ, поступовець чи ретроград, вузький націоналіст чи інтернаціоналіст.

От тим-то, признаюсь Вам, я побоююсь трохи за Ваш журнал, що політика може його з’їсти. Я боюсь, що так широкого і високого політичного становища, як би було потрібно, Ви не можете зайняти – не з особистих причин, але для того, що Ваша чеська публіка до нього не привикла, а й інші Ваші приятелі ледве чи зможуть держати крок. А було б дуже шкода, якби через це часопись пропала.

Для того я запитую Вас і прошу розміркувати, чи не ліпше було би наразі виключити політику а обмежитися на науці і літературі, власне яко на тім одинокім грунті, котрий в’яже, а не розділює всі слов’янські народи. Реферати про політичні організації і політичні видавництва могли би спокійно міститися в такім журналі, але се не значило би, що він журнал політичний, – противно о програмі можна би зазначити виразно, що журнал не є виразом жодної політичної партії, ані жодного політичного напряму. Розуміється, я підношу се як свою приватну думку, а Ви зробіть, як Вам буде вигідніше.

Праці, яких зажадаєте від мене, буду старався присилати Вам все на час, хоча, наприклад, сформульована Вами тема першої статті чи кореспонденції для першого номера мені не зовсім ясна. Постараюсь зробити загальну характеристику теперішнього стану русинів, хоч боюсь, що моя характеристика наробить Вам ворогів серед Ваших приятелів поляків. Чи не ліпше було би взяти на перший номер літературу, науку і белетристику?

З інших наших літератів міг би я зарекомендувати Вам Василя Щурата (Львів, університет), Осипа Маковея (Львів, Академічна, 8) і Володимира Гнатюка (Львів, Академічна, 8). На Україні, може, схоче написати дещо для Вас А. Кримський (Звенигородка, Київської губернії) або Борис Грінченко (Чернігів, Губ[ернська] земська управа).

Бажаючи Вам всього доброго, остаюсь готовий служити

Ів. Франко.

Мій адрес: Львів, вул. Кржижова, 12

Примітки

Вперше надруковано: «Жовтень», 1956, № 4, с. 84 – 85.

Подається за фотокопією з автографа (ІЛ, ф. 3, № 1254).

Черни Адольф (1864 – 1952) – чеський публіцист і журналіст, редактор прогресивного журналу «Slovanský přehled», що виходив у Празі у 1898 – 1914 рр.

Листування І. Франка й А. Черного тривало з 1898 до 1910 р. Збереглося 11 листів І. Франка до А. Черного. Автографи – у приватному архіві проф. Й. Добіаша у Празі, фотокопії – ІЛ. Понад 30 листів і листівок А. Черного до І. Франка (1898 – 1910) – в ІЛ.

Спішусь відповісти на Ваш лист… – Лист А. Черного з Праги до І. Франка від 24 серпня 1898 (Зв’язки Івана Франка з чехами та словаками. Упорядкували М. Мольнар та М. Мундяк. Братіслава, 1957, с. 555 – 556).

Думка Ваша – видавати часопись… – А. Черни писав І. Франкові про видання славістичного журналу «Slovanský přehled».

…тема першої статті чи кореспонденції для першого номера мені не зовсім ясна. – Запрошуючи І. Франка до співробітництва у новозаснованому журналі, А. Черни у листі від 24 серпня 1898 р. просив І. Франка написати для першого номера статтю «Про становище, сучасні вимоги і події русинські (українські)».

Постараюсь зробити загальну характеристику теперішнього стану русинів… – Обіцяної статті І. Франко, очевидно, не написав. У перших числах «Slovanskeho přehledu» друкувалися статті І. Франка «Література українсько-руська» (Literatura ukrajinsko-ruská (maloruská), 1899, roc. 1, s. 52 – 56, 103 – 110, 293 – 302), «Література українсько-руська року 1898» (Literatura ukrajinsko-rusinská r. 1898, roc. 1, s. 385 – 390), «Література українсько-руська року 1899» (Literatura ukrajinsko-ruská r. 1899, 1900, roć. II, s. 475 – 480) та ін.

Гнатюк Володимир Михайлович (1871 – 1926) – український фольклорист і етнограф, академік АН УРСР (з 1924 р.).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 116 – 117.